Марина Медвідь: Від таких відьом втрачають голову коти, чорти та інші чоловіки

8 грудня 2014 р.

 

 

Напередодні свята Миколая до слухняних і неслухняних українських дітей прийде… страшний «Бабай». Найвідоміший персонаж українського фольклору виходить на великі екрани! 5 років, 2 млн. доларів, 1000 зображень за одну хвилину і повний комплект фольклорних персонажів.Це – перший за роки незалежності український повнометражний мультфільм, створений на легендарній кіностудії «Укранімафільм» («Острів скарбів», «Пригоди капітана Врунгеля», «Як козаки…»). У головних ролях: Борис Георгієвський (Бабай). Остап Ступка (Чорт), Ірма Вітовська (Відьма) Мирослав Кувалдін (Кіт-скрипун), Володимир Данилець та Володимир Моїсеєнко (Змій Горинич),Олеся Чечельницька (Чарівна пташка Алконост). Чи такий страшний Бабай, як його малюють? Які проблеми під час роботи з нечистю виникли у творчої групи? І що світить українській анімації? Про дядечка Бабая ми поспілкувалися з його мамою – режисером Мариною Медвідь.

  • – Марино, розкажіть, як «Бабай» з’явився на світ? Як формувався його характер?

– Народився він вельми прозаїчно. Приблизно шість років тому Віктор Миколайович Слєпцов, справжній монстр анімації, отримав замовлення від Держкіно зробити першу українську повнометражну казку. Там обов’язково мали бути етнічні персонажі. І це, звичайно ж, правильно. Якщо це перша казка, вона має бути з національним колоритом. Вадим Шинкарьов написав сценарій. Усі ці вигадки, набір персонажів, вся історія – це його заслуга.

  • – Як вас затвердили на роль режисера?

– До нас була зовсім інша творча група. Вони довго працювали, багато зробили, але комусь щось не сподобалось – і з ними попрощались. Мені важко судити, та це була доволі скандальна історія. Потім запросили нас, дали на створення кіно лише два роки, ще й без підготовчого періоду. Це був нереальний екстрим.

  • – Ви використовували напрацювання попередньої групи?

– Отож бо і воно, що ні. Більше того, Вадим Шинкарьов переписав увесь сценарій, довелося скоротити історію, бо бюджет був суттєво витрачений попередньою групою. Отак малюєш персонажа, а грошей на нього немає. Зате було цікаво, аби зробити таке кіно, довелося попітніти.

  • – Українських дітей часто лякають Бабаєм. Але я ніколи не задумувалась про його зовнішність.

– Ніхто ж і не знає, як він виглядає. У кожного свій Бабай в голові, як власне кажучи, сублімація страху. Мій син, коли був маленьким, сказав, що боїться, коли в мультфільмі гойдається крісло-гойдалка. І тепер мій Бабай сидить у кріслі-гойдалці. Хотілось, аби все-таки діти його боялися. Але, як виявилось, не такий він уже й страшний. Ти читаєш літературний сценарій, у тебе в голові виникають якісь образи, звичайно ж, це все дуже суб’єктивно. Потім починаєш малювати-малювати… Якщо багато часу, будеш довго малювати і довго думати. У нас такої можливості не було.

  •  
  • – Героями мультфільму стали традиційні персонажі українських казок, але їхні характери дещо змінилися. Чому герої стали саме такими (відьма-красуня, кіт-п’яничка і т.д.)?

– Це все виходило зі сценарію, була така задумка, що всі закохані у відьму. Звичайно, вона мала бути красунею. Інша справа, що вона виглядає так, бо мені здається, що саме від таких жінок втрачають голову коти, чорти та інші чоловіки. Заявляю з усією відповідальністю: може комусь і не подобається ця краля, але мені здається, що така жінка має зводити усіх з розуму (сміється). Коли малювала, у мене були інші варіанти, такі собі товсті кобіти. Я ходила, запитувала… зупинилась на цій. До речі, у нас було завдання, щоб це було сімейне кіно, і я подумала, що татам буде приємно дивитися на таку відьму. І вони однозначно посміються над котом, який зловживає валер’янкою. Коти люблять валер’янку – це ж факт. Я бачила п’яних котів, це страшенно смішно. Мені здалося, що буде здорово, якщо безнадійно закоханий кіт питиме заспокійливе – валер’янку. Це вже інша справа, як те заспокійливе на нього діє. А ще наш кіт співає блюз. У мене в свідомості, нещасливе кохання, це коли людина заливає горе і співає блюз.

  • – Мирослав Кувалдін, який озвучив Кота-скрипуна, казав, що його герой мало відрізняється від нього самого: полюбляє випити і грає на гітарі. А чи були у персонажів прототипи?

– Якби був підготовчий період, і я б знала, кого з акторів запишу, звісно персонажі б перегукувалися. Але у нас все було догори дриґом.Хоча коли намалювали відьму, одразу зрозуміли, що це роль для Ірми Вітковської. На той момент вона вже постриглась і стала білявкою. Але під час запису сама сказала: я ж раніше була точнісінько, як ваша відьма.

  • – Бабай, відьма, чорт та інша нечисть говорять голосами відомих українських акторів. Чи легко було знайти потрібне звучання? І з яким із персонажів було найскладніше?

– У нас із озвученням все шкереберть вийшло. Спочатку довелось записати текст з Юрою Коваленком, неймовірним пародистом і актором. А потім актори, вже постфактум, мали повторити інтонації, попасти в уже намальовані губи. Я уявляю, як було б класно, якби вони озвучували так, як відчувають. Та вони все одно пропонували свої варіанти, всілякі смішні штуки. Наприклад, відьма мала співати пісню «Потому что нельзя быть красивой такой», а Ірма запропонувала пісню Проні Прокоповни «Я люблю і не знаю покою…»

Я дуже хотіла дітей озвучити дітьми, вони завжди так смішні. Ми кілька разів пробували. Але для них це занадто складне завдання. Якщо б їх записати, а потім під них малювати персонажів, було б класно. А так це суто технічно важко. Ти говориш дитині, що казати, вона старається, а треба ж іще в губи попадати. Хоча одного хлопчика ми все-таки озвучили.

  • – А хто з героїв мультфільму вам найближчий по духу?

Я думаю, миша. Він такий… любить командувати. У дівчинки Світланки є група підтримки: коза, курка і миша. Коза і курка – такі безхарактерні тітоньки, а от миша …. Справжній вождь. У нього навіть такі жести, як у Володимира Ілліча.

  • – На кого з персонажів хотіли б бути схожими?

– Ні на кого… А ні… хотіла б на Вія, тому що він багатий (сміється). Він такий у нас ювелір, сидить весь у золоті. О це непогано було б.

  • – Такі проекти, як «Бабай» з’являються на світ не щодня. Чим український режисер-мультиплікатор заробляє на життя?

– Гарне питання. У 90-ті ми, аніматори, всім натовпом їздили по закордонах.Польща, Словаччина, Болгарія. Працювали переважно на замовленнях для великих компаній. Їм потрібна дешева робоча сила, до того ж ще й талановита. Це було чистої води здирництво, але тут взагалі нічого було робити. Потім нам все набридло, ми повернулись і створили свою студію. Там працювали над рекламою та приватними замовленнями. Я не можу сказати, що це дешевше, ніж ходити на «Украанімафільм» робити кіно, інша справа, що робити кіно набагато цікавіше. Звичайно ж, всі завжди мріють робити кіно, хай навіть при цьому будеш втрачати в грошах. Але зараз, самі розумієте, говорити про це не доводиться.

  • – Тобто реанімація анімації…

– Відкладається. Хоча…хтозна… Мені дуже подобається фраза «Світом править рука, яка гойдає колиску». Можливо, в уряді зрозуміють, що як не крути, а діти не можуть рости тільки на новинах про війну, їм треба ще щось показувати. Часто говорять, що всюди американська продукція, така шкідлива, погана, що немає контенту, наповнення ефіру… А де ж йому взятися? Студії стоять.

  • – А як гадаєте, «Бабай» зможе конкурувати з іноземними мультфільмами?

– Звичайно, американці печуть їх там, як пиріжки. А у нас це, власне кажучи, безпрецедентний випадок. Генпродюсер усе це просуває, домовляється про прокат. Зараз це дуже непросто зробити. І до якості це немає жодного стосунку. Вважається, що продати можна що завгодно, якщо ти вмієш продавати. Інша справа, як люди будуть дивитися. Я думаю, цього ніхто і ніколи передбачити не може.

  • – Ви працювали над «Бабаєм» два роки. Як за цей час змінився задум мультфільму, чи були творчі розбіжності у групі? Як вони вирішувалися?

– У нас спочатку були серйозні розходження з Шинкарьовим. Він дуже вболіває за свою справу, написав сценарій, уявив собі історію, героїв, а тут приходить режисер і все змінює.

  • – Почубилися?

– Так було діло, було… Навіть до того дійшло, що я сказала: не втручайся і все. А чого взагалі лізти в кіно? Написав сценарій – і до побачення (сміється).

Звичайно, у нас збирались наради, час від часу у Держкіно показували. Мене, наприклад, змусили переробити сцену, коли заплакана дівчинка прийшла до кота, а він пив валер’янку, ще і їй налив чарочку. Мовляв, випий, заспокойся. Змусили перемалювати, щоб вона скривилась і вилила це пійло.

А ще такий момент: коли ми починали роботу, до паління не було такого категоричного ставлення. Через якийсь час в Росії навіть вовка з «Ну погоди!» заборонили, згодом це й до нас докотилося. Нам сказали: а що ж це ваш Змій Горинич палить? Але ж він — Горинич, у нього прямо з пащі цей дим. Довелось сказати, що він хоче, щоб середня голова кинула палити, тому що у двох крайніх алергія на дим. Пізніше притулили напис: «Паління шкодить усім головам!». Ще й по всьому фільму витирали, як Змій Горинич затягувався. Це час і гроші. Але це ж негативний персонаж! А негативні мають пити і палити, щоб потім всі зрозуміли, що не треба так робити, бо станеш негативним. Ще й, боронь Боже, таким зеленим і з трьома головами (сміється).

  • – Отже, мультиплікація — це дуже кропітка робота. А чи використовувались сучасні технології?

– Так звичайно. Коли я починала, все робилось на папері, руками. Звичайно, і якість була інша. Тут ми також намагалися зробити якомога більше ручної роботи, але без комп’ютера зараз нікуди. Коли у нас запускалось 10-хвилине кіно, воно робилось 9 місяців. Уявіть, скільки часу потрібно на 70 хвилин.

  • – А як до 3D ставитесь?

– Погано. От чого я зовсім не хочу ані робити, ані вчитися, ані брати участь. Мені пропонували цим займатися, але я поки що тримаюсь. По-перше, це складно. По-друге, у мене художня освіта. А тут я не бачу ніякого зв’язку змистецтвом. Це більше технічний підхід. Можливо, це моя особиста думка, але ці персонажі такі всі схожі. 3D анімація – це один великий мультфільм. А якщо людина малює картинку, то вона у будь-якому випадку буде особливою.

Аніматор — це ж як актор в ігровому кіно. Тобі дають персонажа, дають завдання, що він має зробити у цій сцені. Я пам’ятаю, у нас було завдання намалювати засмученого бульдога. Ось ці речі треба вміти робити.

  • – І ще потрібне натхнення. Буває таке, що нічого не хочеться?

– Звичайно буває, ще й як буває. Хоча так кумедно. Я іноді сиджу, малюю (я дуже люблю малювати) і думаю: мені за це ще й гроші платять. Це у мене така частина роботи. Але насправді це дуже марудна справа.

  • – Бюджет фільму – 2 мільйони доларів, проте інфляція «з’їла» чималу суму. Чи важко було вкластися в такий кошторис?

– Якби він був хоча б таким, як його передбачили з самого початку, якби не було цієї історії із заміною групи, і з тим, що бюджет дістався нам значно «змарнілим», думаю, було б нормально. На той момент, коли запускався фільм, – це була достойна ціна. Усі аж роти пороззявляли, говорили: нічого собі! А вийшло, що й не дуже дорого, люди в основному на ентузіазмі працювали.

  • – Робота над фільмом завершилась рік тому…

– Рік тому почалась така казка, що вже не до казок. Прем’єра мала бути якраз тоді, коли закрутились усі ці події. Все закрилось. Я вже зовсім не вірила, що з цього щось вийде.

  • – Я бачила трейлер мультфільму російською мовою. У Росії із «Бабаєм» познайомляться на тиждень раніше, ніж в Україні. Як можете прокоментувати цю ситуацію?

– А я навіть не бачила російський трейлер. Для мене це була повна несподіванка. Мені зателефонували з Москви, днів десять тому, і кажуть: у вас прем’єра 10-го числа.Я тоді запитую у продюсера, що це взагалі таке. Він пояснив, що це — нормальна практика. Якби перекладали китайською, я б і не втручалась. А я ж власне і пишу російською. До речі, українською діалоги перекладала Софійка Андрухович. Єдине, що можу сказати у виправдання, вони мені колись телефонували, запитували, чи є у мене мій варіант російською, я його не знайшла, полетів жорсткий диск, та я й не думала, що це знадобиться. Вони ж навіть пісні переписали, вірші переклали. Я здивувалась, причому дізналась про це абсолютно недавно, хотіла обуритися, але…

  • – Мультфільм на злобу дня?

– От цієї злоби дня мені не хотілося зовсім, а він вийшов на злобу.

  • – Як так сталося?

– Я ж не дивлюсь мультфільм щодня, зробили і забули, а потім, коли закрутилось усе з прокатом, вирішила переглянути. Дивлюсь, а там хлопчик на початку фільму каже: «Ви нам на майдані такі казки розповідали». Тепер це до такої міри двозначно! Те саме з Бабаєм. Ну чому цей сепаратист клятий Бабаєм назвався?! Ми ж перші були, і тут він. Я тепер набираю в Інтернеті, і перше, що з’являється, цей дядько страшний. Зараз люди знають не нашого Бабая, а того покидька – І що це? Злоба дня, чи не злоба? (сміється). Я б не хотіла, щоб якась злоба дня там проглядалась.

  • – Презентація вже відбулась. Якою була реакція?

– Це були лише уривки, кілька хвилин. Звичайно судити по цьому не можна. Та й чого показувати задарма. Купуй квиток – іди в кіно (сміється). Мені б страшенно цікаво подивитися перший раз на реакцію нормального залу, а не кінокритиків.

Кіно річ суб’єктивна, але ми дуже старались. Можу впевнено сказати, якби це було моє авторське кіно, воно б виглядало по-іншому. Напевно, було б не таким різнобарвним. Я чула таку думку, що забагато кольору, хоча подивимось. Це як хочеш, в блондинку фарбуєшся, хочеш, в брюнетку – всім не догодиш.

  • – Герої мультфільму ідуть на всілякі капості, аби заволодіти яйцем, яке може виконати одне найзаповітніше бажання. Що б загадали ви?

– Мені одне… та я б, напевно, луснула. Мені хоча б зо п’ять (сміється). Тоді хоч можна подумати. Ну а так… щоб усі здорові були, бо ж якщо хворієш, тобі нічого не треба: ні роботи, ні грошей, ні кохання.

– А які мультиплікаційні мрії?

– Мені би хотілось зробити дитячий серіал. Думок насправді багато, але це думки, які вимагають грошей. Та інвестувати в анімацію ніхто не хоче. Це мрія всіх – і Держкіно, і продюсерів, щоб знайшовся якийсь дядечко з великими кишенями, дав грошей на мультфільм. Але олігарх, такий, як Вій, каже: «Економить, тому й багатий». Але, можливо, прецедент буде, якщо «Бабай» добре пройде.

  • – Марино, тепер завдяки вам з упевненістю можна сказати, що Бабай все-таки існує. Бажаю, аби ваших героїв радо зустріли в кінозалах. Спасибі за цікаву розмову.

Розмовляла Оксана Габдукаєва

На фото: Марина Медвідь з художником-постановником мультфільму «Бабай» Сергієм Міндліним. Це практично його остання світлина. Сергій Міндлін помер 2 грудня 2013 року.

 

Джерело: Київ 1

Залишити коментар

Filed under Uncategorized

Напишіть відгук

Please log in using one of these methods to post your comment:

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s