Алекс Петріашвілі: Російський колючий дріт в Грузії – це лінії окупації

20 жовтня 2013 р.

Алекс Петріашвілі: Російський колючий дріт в Грузії – це лінії окупації

 

 

На нашій території, яку донедавна контролювала центральна влада, російські структури почали встановлювати так званий колючий дріт Це однозначно можна назвати окупаційними лініями. Адже це розділяє сім’ї, відділяє сусідів одних від одних… У ХХІ столітті це абсолютно неприйнятно.

Про прагнення покращити стосунки з Росією, коли вона відділяється колючим дротом, про необхідність діалогу та підготовку до підписання угоди про Асоціацію, про участь Грузії в Олімпіаді в Сочі, а також про прогноз найдемократичніших президентських виборів за час незалежності Грузії читайте в ексклюзивному інтерв’ю для ZAXID.NET з міністром європейської та євроатлантичної інтеграції Грузії Алексом Петріашвілі.

– Нещодавно на Львівщині Ви казали, що є певні небезпеки у тому, що Росія тисне на Грузію через її проєвропейську позицію. Чого саме, на Вашу думку, зараз варто остерігатися?

– Маю відзначити, що після приходу до влади прем’єр-міністра Іванішвілі та його команди, я маю на увазі коаліцію «Грузинська мрія», ми зробили певні кроки для нормалізації наших відносин з російськими сусідами. Ми відкрили додатковий канал комунікації. Спеціальний представник (прем’єр-міністра Грузії з питань врегулювання відносин з Росією, – ред.), посол Зураб Абашидзе та заступник міністра закордонних справ Росії Григорій Карасін розпочали діалог, і є певні конкретні результати. Це повернення грузинської продукції на російський ринок: грузинське вино, грузинські мінеральні води. Також зовсім недавно було вирішено питання щодо повернення грузинської сільськогосподарської продукції на ринки Російської Федерації. Крім того ми обговорюємо питання транспортної комунікації: відновлення постійного транспортного сполучення між Грузією і Росією і навпаки.

Але разом з тим ми бачимо, на жаль, що на нашій території, яку донедавна контролювала центральна влада, російські структури почали встановлювати так званий колючий дріт (зокрема, на території Осетії, – ред.). Це однозначно можна назвати окупаційними лініями. Адже це розділяє сім’ї, відділяє сусідів одних від одних… У ХХІ столітті це абсолютно неприйнятно.

– Це, очевидно, пов’язано з можливим підписанням наступного року Грузією угоди про асоціацію з Євросоюзом.

– Я, як і більшість громадян Грузії, переконаний, що це має прямий зв’язок із активізацією інтеграційних процесів у Європейський Союз, у Євроатлантичний альянс. Та ми звертати з цього шляху не збираємось. Це – воля грузинського народу, це – історична воля. До цього прагнули наші предки. Вони хотіли, аби Грузія зайняла своє достойне місце в європейській сім’ї. І ми будемо активно сприяти реалізації цих планів. Сьогодні майже 80% грузинів заявляють своє бажання рухатися до європейської інтеграції.

На порядку денному першочерговим є парафування угоди про асоціацію з Європейським Союзом та угоди про зону вільної торгівлі. Ми впевнені, що у найближчому майбутньому буде можливим підписання цієї угоди.

А також впевнені і дуже сподіваємось, що Україна – братня нам країна і наш давній партнер – підпише угоду в Вільнюсі. Вільнюс буде історичним самітом з точки зору розширення та інтеграційних процесів у Європейський Союз. Це дуже правильно охарактеризував єврокомісар Фюле. Ці події змінять всю картину. І, я впевнений, процес дійде до успішного завершення: повної інтеграції України, Грузії і Молдови в Євросоюз.

Не дивлячись на всі труднощі, ми продовжуємо діалог з нашим північним сусідом. Тому що ми впевнені, що альтернативи діалогу не існує. Конфронтація – це не вихід із ситуації, що склалась.

Ми хочемо, щоб керівництво та громадяни Росії знали, що Грузія одночасно є європейською країною з європейськими цінностями, яка водночас бажає нормалізації стосунків з російським народом.

Але те, що ми самі робимо вибір, куди хочемо інтегруватися, це повинні розуміти всі на всіх рівнях в Росії. Це вибір народу, і цьому ніщо не може завадити.

– Президент Росії Володимир Путін також нещодавно говорив про потребу покращити стосунки з Грузією. Але потім трапився інцидент з Олімпіадою в Сочі (в етапі естафети олімпійського вогню в Росії взяв участь майор ВПС Росії, учасник військових подій серпня 2008 року в Південній Осетії Іван Нечаєв, – ред.). Яким Ви бачите вирішення ситуації?

– Ми прийняли принципове рішення щодо участі Грузії в Олімпійських іграх. Ще 2007 року попередній уряд прийняв рішення – не бойкотувати Олімпіаду (2014 року, – ред.). Ми підтримали Олімпійський комітет Грузії у його рішенні про участь в Іграх. На жаль, ми бачимо, що поки що лише з грузинського боку є намагання не політизувати такий найбільш важливий всесвітній форум, як Олімпійські ігри.

Ми вважаємо, що спорт повинен залишатися поза політикою. І будемо максимально вірними цим нашим принципам. Та, на жаль, ми не бачимо такого ж ставлення з боку наших російських сусідів. Ми сподіваємось на зміну цих підходів, а також на те, що керівництво Росії не буде намагатися надалі політизувати проведення Олімпіади. Політика і спорт повинні бути дистанційовані одне від одного на максимальну відстань.

– Як все ж вважаєте, як ситуація буде розвиватися надалі?

– Ми поки не розглядаємо зміни наших позиції, але будемо дуже-дуже уважно спостерігати за діями російського керівництва та Олімпійського комітету Росії. Якщо згадані процеси та дії будуть продовжуватися і наростати, тоді ми повернемося до цього питання. Адже ми повинні враховувати інтереси, у першу чергу, нашого населення.

Зараз в Грузії проходять дуже гарячі обговорення і дебати. Багато людей були роздратовані і розгнівані тими кроками, які ми бачили з боку Росії. Але ми намагаємось не приймати емоційних рішень. Це, як на мене, найголовніше. Не діяти емоційно. Як я вже казав, альтернативи для діалогу не існує. Попри усі складнощі, ми маємо продовжувати наші намагання покращити стосунки з Росією.

– Ви згадали Штефана Фюле. Нещодавно він з великою впевненістю казав, що наступного року Грузія і Молдова підпишуть угоду про асоціацію з Європейським Союзом. З чим у Грузії виникають найбільші складнощі у підготовці до цього процесу?

– В принципі, великих труднощів немає. Ми дуже активно реформуємо усі основні напрямки, всі інституції. Триває насправді дуже активний процес гармонізації правової бази Грузії з європейською правовою базою. Парламент працює над цим…

Цей процес – необоротний. Реформи, які почались, до речі, ще за попереднього уряду, а саме успішні з цих реформ – будуть продовжені. Наші подальші реформи та наближення до Євросоюзу базуватимуться саме на них (успішних реформах, – ред). Маємо в цьому дуже серйозну технічну, експертну та матеріальну допомогу з боку Євросоюзу.

– 27 жовтня у Грузії пройдуть президентські вибори. Очевидно, вони – один із важливих факторів для майбутнього рішенні про асоціацію. Невже і тут немає складнощів?

– Звісно, їхня демократичність має велике значення. Я не випадково називаю їх черговим тестом, екзаменом на демократію. Та ми вже з більшою впевненістю можемо сказати, що ці вибори будуть, не побоюсь сказати, показовими. Я маю на увазі якість: вибори вільні і демократичні. Є вже попередні оцінки від спостерігачів щодо передвиборчої кампанії, атмосфери в країні. І вони позитивні.

Всі претенденти на крісло президента мають змогу зустрічатись з виборцями, мають однаковий доступ до ЗМІ. Уряд взяв на себе зобов’язання, що це повинні бути найкращі вибори за час незалежності Грузії. Але в майбутньому, гадаю, ми цю планку піднімемо.

– Щодо євроінтеграційних процесів Грузія активно спілкується з Україною. На Вашу думку, чи достатньо зрозумілою для влади в Україні є позиція європейських політиків щодо звільнення Тимошенко? Чи можуть нею злегковажити?

– Для нас, для Європи, для України та для всього Східного партнерства, а також подальших інтеграційних процесів, вкрай важливим є підписання між Україною та ЄС угоди про асоціацію. Питання, які ще досі є, будуть вирішені. Я налаштований позитивно. Всі теми, які турбують Європейський Союз, і я також маю на увазі те питання, яке ви поставили, будуть вирішені так, щоб воно не завадило підписанню угоди.

– Не можу не запитати Вас про відносини з іншим важливим для Грузії сусідом. Як Грузія будуватиме відносини з Вірменією, яка заявила про наміри приєднатися до Митного союзу?

– У нас з Вірменією дуже хороші добросусідські відносини. Не дивлячись ні на що, ми поважаємо Вірменію і її суверенне право приймати рішення. І це не матиме відбитку на наших відносинах, вони надалі будуть такими ж близькими – культурні та економічні тощо.

Нас пов’язують багатовікові традиції, і ми будемо їх поглиблювати, попри бажання Вірменії приєднатися до Митного союзу. В нас є чіткі наміри йти в Європу, але це не матиме впливу на стосунки.

Довідка.

Алекс Петріашвілі, 43 роки. З жовтня 2012 року – міністр європейської та євроатлантичної інтеграції Грузії. Народився у столиці Грузії Тбілісі. Навчався в Грузії та в Італії, працював у Міністерстві закордонних справ Грузії, а також у дипломатичних місіях.

Його політична кар’єра тісно пов’язана із партією вільних демократів. Зараз партія є частиною коаліції «Грузинська мрія», до якої увійшов і Петріашвілі після його обрання до грузинського парламенту минулого року.

Автор: Лілія Кузік

Залишити коментар

Filed under Uncategorized

Напишіть відгук

Please log in using one of these methods to post your comment:

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s