Олександра Коваль: Ми ніколи не втручаємося у вибір найкращої книжки Форуму

27 серпня 2013 р.

 

Фото: radiosvoboda.org

10-15 вересня у Львові триватиме ювілейний Форум видавців, який удвадцяте збере письменників та видавництва з України і з закордону. З кожним роком Форум набирає обертів і про те, чим потішить та відзначиться він цього року Galnet поспілкувався із президентом Форуму видавців Олександрою Коваль.

Як Вам прийшла ідея створення Форуму видавців? Наскільки важко було її реалізувати?

Я не знаю як щодо ентузіазму, але вважаю, що усі великі справи здійснюють професіонали. Ми такими професіоналами стали поступово. Починали не як ентузіасти, а з якогось розпачу, безвихідної ситуації, що склалася на книжковому ринку України на початку 90-их років.

Після дуже хорошого старту в 90-91-их роках, коли я почала займатися видавничою діяльністю, і ми видавали книжки, які раніше були заборонені, – переважно щось із історії України, тиражі були величезними – від 100 тис. Розходилися вони швидко і здавалося, що так буде завжди, але почалася величезна криза. Про неї зараз вже мало хто згадує, бо це були дуже важкі часи – інфляція сягала десятків тисяч відсотків, і усе завмерло. Книжкова торгівля відразу згорнулась, книгарні позачинялися, а видавці опинилися з велетенськими тиражами, які видавали ще якийсь час за інерцією, без усякої можливості продажу. Схожі кризи більше не повторювалися – ні криза 1998, ні криза 2008 року не були такими руйнівними, як ця.

Оскільки я і багато моїх колег, які займалися видавництвом, прийшли у цю сферу з інших сфер діяльності, то у нас не було потрібних контактів. Ми практично нікого не знали, хто до того часу в Радянському Союзі займався книжковою торгівлею. Сама собою виникла думка, що треба їздити, шукати ці контакти. Особисто в мене були трохи зв’язані руки, бо була маленька дитина, і їздити по всій Україні я не мала можливості.

Дізнавшись, що у Києві почав працювати фонд «Відродження», який начебто допомагав видавцям, я поїхала до них просити якоїсь допомоги. Тодішній голова правління Богдан Кравченко сказав мені: «От так багато вас сюди приходить, і кожен про те саме говорить. Чи не хотіла б ти їх усіх зібрати, і ви б разом поговорили і раптом би до чогось договорились?» Тоді не було такого поняття як «нетворкінг», воно з’явилося пізніше. Це було, власне, те будування якихось контактів, і з цього почалася вся наша діяльність.

Наш захід ми невипадково названий «форумом», а не «ярмарком» як би слід було його назвати зараз, тому що він мав стати майданчиком для спілкування, зібранням людей, які хотіли поговорити, обмінятися думками, планами і разом знайти вихід.

У 90-их ринок тільки зароджувався, видавництв було небагато. Тоді зібралося 47 видавництв, кілька книгарень, і ми 5 днів говорили, говорили, говорили… Перед тим я побувала на Варшавському книжковому ярмарку, де познайомилася з польськими видавцями, які теж нещодавно перейшли від соціалізму до ринкової економіки. Вони радо скористалися запрошенням і нагодою поспілкуватися з українськими колегами, так що програма форуму була не лише насиченою, а й міжнародною.

Коли Ви створювали перший Форум, не вважали це надто ризикованим?

Фонд «Відродження» виділив нам на перший Форум кошти. А взагалі дилетантам легше на щось наважитися, бо в них ніколи не виникає думок про те, що щось може не вдатися. Перешкод не видно, всіх складнощів ти просто не розумієш. Вже потім, перетворюючись на професіонала, починаєш зважувати всі «за» і «проти», всі ризики, і тоді більшість  відступає. Якби я тоді знала, що мене чекає – ніколи б не починала…

Наша організація постійно балансує, коштів з року в рік вистачає тільки, щоб дожити до наступного форуму. Якщо раптом буде трохи менше учасників чи прийде менше відвідувачів, нам доведеться припинити діяльність, адже не буде чим сплачувати за оренду офісу і платню працівникам. Ця загроза виникла, коли Форум став справді великим, і в нас з’явився Міжнародний літературний фестиваль. Саме тоді ми відчули величезний бюджетний дефіцит. Книжковий ярмарок без усіх прекрасних супровідних заходів, які й роблять форум форумом, можна організувати невеликими зусиллями, меншими зусиллями і командою з трьох осіб. Але «Форум видавців у Львові»  це велетенський механізм, у якому обертаються 250 видавництв, 350 авторів з різних країн світу, 700 подій, 200 журналістів, 40 місць проведення заходів… Тільки щоб це все скоординувати потрібно 4 особи на цілорічну повну зайнятість, а про кошти я вже й не говорю.

Організацією займається наша неприбуткова організація «Форум видавців». Ми не займаємося ні книготорговельним, ні виставковим бізнесом, а поширенням культурних цінностей та ідеалів, а саме – промоцією та розвитком читання, у тому числі і насамперед серед дітей. Усі надходження, які ми отримуємо, скеровуємо на реалізацію цієї місії. Але чим потужніше ми намагаємося цю місію реалізовувати, чим більше програм та акцій ініціюємо, тим складнішою стає наша фінансова та організаційна ситуація. Великі програми і проекти не робляться на ентузіазмі, у вільний від якихось інших занять час. Якісно здійснити програму підтримки читання можна тільки тоді, коли цим займаються фахівці, які працюють в належних умовах і з гідною оплатою. Тоді можна сподіватися на результат.

Але розуміння цього в нашому суспільстві і в нашій державі знайти важко, відповідно й кошти також виділяються дуже економно, щоб не сказати скупо, особливо, якщо порівнювати з витратами на Євро чи Євробаскет. На жаль, поки що ніхто з депутатів міської чи обласної ради, які приймають рішення про фінансування, не поцікавився, звідки беруться кошти, щоб поселяти і годувати запрошених письменників, оплачувати за оренду 40 залів, де відбуваються заходи, за охорону, за переклади, організацію модерування дискусій, за технічний супровід. Літфест розвивається і люди радіють, що стає все більше країн-учасниць, письменників із різних країн, але ніхто не задумується, що вони всі щось коштують!

Цьогорічний Форум видавців уже 20-ий за порядком. Чим він буде особливий?

У нас кожен Форум є особливим, а 20-ий стане особливим ще й тим, що він мало чим відрізнятиметься від попередніх. Найважливішою ознакою правильно організованих книжкових ярмарків та літературних фестивалів є їхня стабільність. Не може бути якихось піків, спадів, – є гарна, рівна, плавна лінія. А особливим Форум завжди є тим, які автори до нас приїжджають, які дискусії відбуваються і які книжки видаються. Цього року в нас є справді унікальний набір авторів і подій. Крім письменників, будуть політичні, громадські та культурні діячі. Елі Болден, наприклад, є ініціатором програми «Единбург – місто літератури ЮНЕСКО» і розповість львів’янам, які також мають намір стати «містом літератури», як цього досягти; Катерина Гордєєва займається допомогою хворим на рак і дискутуватиме про це з Марією Матіос і психологом Наталією Шевченко; Данута Валенса, дружина екс-президента Польщі, презентуватиме книгу своїх спогадів про життя зі знаменитим чоловіком, ну а Татьяна Толстая навчить молодих журналістів злословити… І це тільки вершина айсберга!

Також на Форумі буде дуже багато польських письменників, тому що Польща цього року є офіційним «Почесним гостем». Це новий інститут на форумі, у нас раніше ніколи не було такої офіційної позиції «країна-гість». Її запровадження значно підвищує статус нашого ярмарку і ми стаємо у ряд тих міжнародних ярмарків, на яких цей статус присутній – Франкфуртський ярмарок, Паризький книжковий салон, Варшавський книжковий ярмарок… Зазначу, що ініціатором цього процесу була польська сторона, і це приємно.

Відкриє наш Форум Міністр культури Польщі Богдан Здроєвський. Тобто це все буде на високому урядовому рівні. Відповідно сподіваємося на приїзд Міністра культури України. Якщо він приїде, то це буде перший візит Міністра культури України на найбільший і найвідоміший книжковий ярмарок і літературний фестиваль. Сподіваємося також на приїзд Віце-прем’єра з гуманітарних питань Костянтина Грищенка.

Як Ви оцінюєте шанси Львова стати «Містом літератури»?

Для того, щоб кандидувати, потрібно провести дуже серйозну підготовчу роботу. Наприклад, у Кракові, який теж претендує на це звання, створено спеціальний підрозділ міської ради, який готує аплікацію. Це вже зайняло їм понад 2 роки, причому у Кракові все трохи краще, ніж у Львові, принаймні з фінансуванням і з промоцією літератури.

Про літературний бекграунд Львова і львівського регіону можна багато чого написати, але хтось повинен це зробити. Я думала, що такі речі вже готові, що в університеті на цю тему пишуть курсові, магістерські роботи чи дисертації. Виявилося ж, що все треба робити з нуля, і хтось мусить за це взятися.

Львів має Форум видавців, Літературний фестиваль і дитячий фестиваль – це дає дуже великі плюси, бо означає, що існує фестивальне життя і якийсь рух в літературному середовищі. Також плюсом є те, що міська влада підтримує книгарні – вони мають пільгову оренду, чого нема в жодному іншому місті України. Щодо бібліотек, то тут трохи гірша ситуація, бо їх поповнюють дуже погано, і відвідуваність у них надзвичайно низька.

В аплікації на «Місто літератури» має висвітлюватись, як весь міський простір пристосований до читання, до його популяризації і промоції книжок. Як буває в інших містах – лавочки з поличками для книжок та ще й з ліхтарем, щоб можна було ввечері читати. Словом, це все милі серцю дрібниці, які створюють добрий настрій для читання. Над цим Львову ще треба багато попрацювати.

Не надихає ситуація у львівських школах і, зрештою, по всій Україні. Це дуже консервативне середовище: вчителі й учні знають, що читати потрібно тільки шкільну програму, а інше їх наче й не цікавить. Те, що читання просто потрібне для розширення світогляду, для емоційного виховання, для того, щоб нормально функціонувати в інформаційному суспільстві, – у типовій українській, у тому числі львівській, школі  нікого не цікавить.

Німецькі школи набагато відкритіші. Наприклад, у Ляйпцігу, де відбувається другий за величиною книжковий ярмарок Німеччини, є 165 тисяч відвідувачів, хоча Ляйпціг – це місто менше за Львів. Тому що там усе місто, усі міські структури працюють над тим, щоб ярмарок відвідували. По-перше, усі відвідувачі ярмарку мають безкоштовний проїзд у міському транспорті, це покривається із міської казни. По-друге, усі діти шкільного віку і студенти отримують завдання відвідати ярмарок і написати про ці відвідини есе. Цього року дуже багато дітей прийшли із завданням написати про українську літературу.

Мої колеги, які повернулися з Ляйпцігу, були в шоці від того, що малі діти приходять і кажуть: «Розповідайте нам про українську літературу, покажіть українські книжки». Дітей віком 10-12 років, їхніх вчителів, бачите, цікавить українська література, а нас і наших вчителів – не цікавить, їх взагалі нічого не цікавить. Це б теж хотілося змінити – ставлення школи до літератури і до читання. Тоді б ми мали хороші шанси стати «Містом літератури».

Ми робимо ту частину роботи, яку можемо вносити в загальну справу – проводимо якісні заходи, ініціюємо програми, яких раніше не було, а саме – програму підтримки і розвитку дитячого читання у вигляді поки що конкурсу і Фестивалю дитячого читання у травні. На цей фестиваль, на промоцію дитячого читання з міського та обласного бюджету не виділяється жодної копійки.

Деякі видавці скаржаться, що з року в рік зростає вартість оренди виставкових площ на Форумі, і через це вони змушені відмовлятися від участі в ньому…

Ну так. І що? Нас не бентежить те, що видавці відмовляються від участі, тому що в нас повний зал. Цього року відмовилися 5 видавництв через те, що дорого: «Тесей», «Кредо», «Пульсари», «Колоквіум» і «Акта». Зате з’явилося кілька зовсім нових і дуже цікавих. Ми взагалі-то пропонуємо дуже лояльні умови. Кому дорого заплатити за стенд у «Палаці мистецтв», той може взяти собі торговельний намет на подвір’ї, який коштує вдвічі чи втричі дешевше. А кому й це дорого, той може взяти собі зовсім дешевий намет на проспекті Свободи за 300 грн. Але, звичайно ж, учасникам потрібно доїхати, а це коштує, їм потрібно десь жити. Тут вибачте, я не маю ніякого впливу на величезні ціни, встановлені у львівських готелях і квартирах, власники яких ще й підвищують тарифи на час Форуму, тому що знають, що люди не мають вибору і мусять платити. У Франкфурті чи Парижі так само – хто не може собі цього дозволити, той не їде, що ж тут можна зарадити?

Участь у Форумі можна по-різному трактувати. Хтось може казати, що це велетенські витрати, а хтось – що це інвестиція у розвиток. Гроші, зароблені на Форумі, ми не кладемо собі під подушку, а витрачаємо їх на те, щоб діти читали. Ми розуміємо це як інвестицію у своє майбутнє й у майбутнє наших колег-видавців. Чим більшу кількість дітей привчимо читати зараз, тим більші шанси, що вони купуватимуть книжки в дорослому віці. І, відповідно, якщо не привчати, не стимулювати інтересу до книжок, то ми їх втратимо. Шанси, що Форум і видавництва за таких умов існуватимуть через 5, 10, 20, 50 років  мінімальні.

Хочу ще додати, що кошти, які ми отримуємо з продажу квитків відвідувачам, також є дуже важливими. 10 грн за вхід – це, якщо львів’янам потрібен Форум, є внеском у те, щоби він відбувся й наступного року. Але ми розуміємо, що, можливо, не кожен львів’янин вважає, що він повинен інвестувати у свій розвиток чи у своїх дітей, відвідуючи Форум і купуючи книжки. Можливо, декому з них важливіше купити пива чи цукерок.

Для людей, які мають нижчі фінансові можливості, наприклад літні люди, – ми знайшли можливість і для всіх пенсіонерів встановлюємо безкоштовний вхід. Радісною новиною є те, що завдяки партнерській підтримці, ми знайшли можливість надати кожному пенсіонерові знижку 20 грн на куплені ними книжки українських видавництв. Безкоштовний вхід буде наданий вчителям середніх шкіл, бібліотекарям. Студенти, викладачі ВНЗ та всі працівники культури отримають 50% знижки. Хочеться, щоби львів’яни належно оцінили ці пільги і щоб їх прийшло більше ніж в попередні роки.

Безкоштовно зможуть потрапити на Форум і читачі львівських бібліотек, отримавши флаєр у своїй бібліотеці з 1 до 12 вересня. Мені цікаво, скільки людей зайдуть в ці дні до бібліотек і скористаються пропозицією. До речі, якщо бібліотеки виявлять активність і зуміють заохотити своїх читачів піти на Форум, то можуть виграти електронну книгу «PocketBook» від нашого партнера «Букленду». Ми розіграємо 6 таких рідерів з уже завантаженими великими бібліотеками.

Видавці справді чекають, що людей буде дуже багато. Я дуже хочу, щоб Львів підтвердив свій статус «столиці української книги» і потенційного «міста літератури ЮНЕСКО».

Чи буде платним вхід на якісь події в рамках Форуму? Яка найвища ціна?

30 грн коштуватиме вхід на «Ніч поезії»  це єдина платна акція, все інше безкоштовне.

Чи були такі письменники, яких Ви запросили до участі в Форумі, а вони відмовилися?

Наталка Білоцерківець відмовилася через особисті обставини. Іноземні письменники, зірки, відмовляються через те, що, по-перше, їхні агенти не бачать тут ринку. У той час, коли в Росії книга зіркового автора продається тиражем у 100 тис., то в Україні цей самий письменник продається тиражем 2-3 тисячі. Письменники просто не бачать сенсу витрачати свій час на приїзд в Україну за таких обставин. Ставлення до промоційних поїздок прагматичне: якщо виступи на літературних фестивалях чи книжкових ярмарках генерують збільшення продажів,  їдуть охоче, а якщо продаж зросте від 3 до 4 тисяч за 2 роки, то їм це «фіолетово», чесно кажучи, краще вдома з дітьми посидіти.

Питання друге – це гонорари. Гонорари зірок починаються від 10 тис. євро. Ми кілька разів зважували, що краще: запросити одного дуже відомого письменника за 10 тис. євро, чи за ті ж гроші 20 письменників. Щоразу обираємо менш відомих, але дуже хороших 20 письменників замість одного зіркового. І ще жодного разу не пошкодували за свій вибір. А щодо зірок, то був нас колись Коельйо, був Бруно Ферреро, Будуть й інші, головне, щоб люди більше читали і купували книжок.

А щодо українських письменників, то вони розуміють, що якщо на Форум не приїдуть, то їх забудуть, скажуть: «От, він вже виписався, вже немає з чим йому їхати». Тому, якщо й відмовляються, то переважно через якісь особисті обставини. Також причиною є те, що Форум по часу збігається з багатьма іншими літературними фестивалями. Наприклад, Оксана Стефанівна не їде до нас цього року, бо в Австрії дописуватиме нову книжку.

У нас 420 зареєстрованих авторів та інших учасників літературних подій. Це найбільший фестиваль Східної Європи, а може й узагалі всієї Європи, окрім Ляйпцігу, бо там набагато більше письменників.

Як ідуть справи з фестивалем «Молода республіка поетів»?

Є 99 учасників фестивалю, і список лауреатів оголосять 1 вересня. Серед них є ті, які вже вигравали інші конкурси, наприклад конкурс «Смолоскипу». Молоді поети подаються всюди, де можуть, і це якраз дуже добре, я думаю. Вірші на конкурс подаються анонімно, члени журі не знають, хто автори, вони мають тільки коди. Це гаранує об’єктивність і справедливість вибору. Торік перемогла Наталя Єрьомєнко з Чернівців, яка потім перемагала і в «Смолоскипі», і стала фіналісткою «Dictum».

Для Форуму видавців є якісь автори чи видавництва persona non grata?

Порадившись всім колективом, ми виявили, що це Олесь Бузина і це не обговорюється і не аргументується. А видавництвам усім раді, тому що на кожну книжку є свій покупець, і видавнича політика нас не цікавить. Найвища це полиця, тобто найбільш якісна література, чи це найгірший треш, – якщо в книжках немає закликів до насильства, порнографії і всього, що заборонене українським законодавством і загальноприйнятими морально-етичними нормами, то всіх їх ми – запрошуємо і вітаємо.

Наприкінці я хотіла б подякувати нашим співорганізаторам і партнерам, без яких Форум не зміг би відбутися. Це ЛМР, ЛОДА, НУ «Львівська Політехніка», Польський Інститу, Інститут Книжки, Політ.юей, Гете-Інститут, фонд Ріната Ахметова «Розвиток України», фонд Арсенія Яценюка «Відкрий Україну», Київстар, «Піца Челентано», «Фест», «Япона Хата», «Троттола», «Арктик Пейпер», «Компютерний всесвіт», і ще майже 40 партнерських організацій і 70 ЗМІ, які надають нам приміщення, їжу, житло, рекламу, інформаційну підтримку і все-все-все… «Форум видавців у Львові» тому й називається «форумом», що його робимо гуртом! Без них не було б Форуму, без них Львів не зможе стати містом літератури. Тримаймося всі разом!

 

Розмовляла Ірина Лаб’як

 

Джерело: Галнет

Залишити коментар

Filed under Коваль Олександра

Напишіть відгук

Please log in using one of these methods to post your comment:

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s