Леонід Кравчук: Я працював і з комуністами, і з Медведчуком. Так що, мені тепер повіситись?

30 серпня 2013 р.

Леонід Кравчук_1

 

Перший президент розповів ТСН.ua, як жив у жіночому гуртожитку, чому Янукович – не цар-батюшка, і як Україні потрапити в ЄС.

Леонід Кравчук увійшов в історію України не лише як перший президент. З його ім’ям пов’язують тачку “кравчучку”, масу анекдотів та афоризмів про українську безвихідь. Його вважають хитрим лисом, який у будь-якій ситуації пройде “між крапельками”.

 

10 січня майбутнього року Кравчуку виповнюється 80 років. Підготовку до урочистостей вже почали – Кабмін розпорядився відзначити 80-річчя першого українського президента Кравчука так пишно, що не святкували ювілей Тараса Шевченка. У план святкувань входить фотовиставка з випуском солідного альбому, поява поштової марки і конверта із зображенням ювіляра, проведення урочистого вечора у Національному оперному театрі в Києві. Держкіно та Держкомтелерадіо замовлені зйомки документального фільму, підготовка та трансляція теле- і радіопрограм про життя і долю героя. До того ж його профіль відіб’ється на медалі, яку випустить Національний банк України.

 

Сам майбутній ювіляр у розмові з ТСН.ua розповів, як у молодості жив у жіночому гуртожитку і бігав у туалет на площу. А почали ми нашу розмову з поточних політичних подій.

 

Леонід Макарович, нещодавно Україна відзначила День Незалежності. Ви теж брали участь в урочистих заходах. На вашу думку, яке головне досягнення України за ці 22 роки?

Найважливіше досягнення, те що вперше в історії українського народу він має державу в таких кордонах. 22 роки він має незалежну українську державу, яку визнав світ, яка будує нове життя. Складно, але будує. І друге, на мій погляд, – народжуються нові люди. Нове покоління зовсім інше за своєю психологією, філософією, цілями і це як раз є найважливішим досягненням. Все інше – це вже деталі, які або зміцнюють це основне досягнення або послаблюють його.

 

Ще роки три тому багато хто говорив, що головне досягнення України – є свобода. Ми були найбільш вільною країною на пострадянському просторі, окрім Прибалтійських країн. Як ви вважаєте, сьогодні можна стверджувати, що Україна є вільною країною?

Цей критерій важко “помацати”. Що значить більш вільна? Більш вільна ніж Білорусь? Так. Нема питань. Ніж Росія? Так. Ніж республіки Середньої Азії. Безумовно! Там все інше. Найбільш правильна оцінка – наскільки людина вільна. Наскільки вона позбавлена тиску або впливу чиновника, правоохоронних органів, податкової. Наскільки вона може обирати і бути обраною.

ТИМОШЕНКО ТРЕБА ДАТИ МОЖЛИВІСТЬ ЛІКУВАТИСЯ ЗА КОРДОНОМ

 

Ви колись були довіреною особою Тимошенко. Опозиція зараз чекає від президента вирішення її питання. Яценюк навіть дав йому термін – до кінця вересня. Як ви вважаєте, воно вирішиться? Її відправлять на лікування до Німеччини? Що би ви порадили президенту в цій ситуації?

Якби ви задали таке запитання Обамі, він би здивувався. Я колись мав розмову з Бушем-старшим. Я йому розповідаю, що в Україні держава заготовила недостатню кількість зерна, немає того і того. Він на мене так дивно дивиться і каже: “Я вас не розумію. При чому тут держава? Це мають заготовляти відповідні структури”. Так і тут. Він багато разів повторював, що не здійснює правосуддя. У нас є ще уявлення, що президент цар-батюшка. Він все може. Звичайно, позиція президента тут має вирішальне значення. Але він не вирішує всього.

 

А хіба це не так? Він же вирішив ситуацію з Луценко, помилував його. Багато хто сподівався, що він відпустить Тимошенко хоча б на лікування.

Моя позиція така: Тимошенко дійсно потрібно дати можливість лікуватися за кордоном, тому що вона не довіряє українським лікарям і вочевидь має для цього всі підстави. Німеччина погодилась взяти її на лікування. І це питання потрібно вирішити. Я не спеціаліст в даному разі, не правник. І я не знаю, що там потрібно. Чи треба долучати для цього Верховну Раду? Чи потрібен якийсь закон або постанова, бо це робиться вперше і тут немає якогось прикладу для нас. Але я стою на тому, що це питання треба вирішити. Виключити будь-які спекуляції навколо цієї теми. Бо воно стоїть на перешкоді підписанню договору про асоціацію з Європейським Союзом.

 

На разі виглядає так, що навіть незважаючи на ситуацію з Тимошенко Угоду про асоціацію буде підписано. Але чи дійсно цей документ має таке вже історичне значення? Може ми дещо перебільшуємо його значущість? Що власне зміниться?

Я думаю, що ми навіть не перебільшуємо, ми навіть применшуємо. Вирішується питання, куди далі йти Україні, якій спосіб життя приймати і як будувати своє майбутнє. Ми в 1654 році вирішили це питання на користь нашого східного сусіда і 300 з хвостиком років жили в цій системі. Пережили і голодомори, і репресії, і війни, що тільки можливо все пережили. І відстали від європейських країн, якщо брати історично, десь на 70-75 років. Янукович – не цар-батюшка..Він не може відпустити Тимошенко Леонід Кравчук Часто люди з “Українського вибору” чи інших організацій кажуть: “У нас тут зв’язки. Заводи наші зв’язані з російськими заводами”. Так, зв’язані. Але вони будуть довічно зв’язані, якщо ми будемо в цій системі. Якщо ми оберемо нову систему, демократію, верховенство право, свободу, той образ життя, яким живе сьогодні Європа, і увійдемо в цей спосіб життя, хочемо ми цього чи не хочемо, ми будемо до цього пристосовуватися. Нам потрібно буде жити в цих координатах. Інакше ми не зможемо. Так, буде важко. Дуже важко. Але вибір у нас єдиний – ми європейська країна за географією. Ми європейська країна за історією. Іншого шляху немає. І якщо ми не зробимо цей крок, ваші діти, ваші онуки, правнуки будуть жити в іншій системі, з іншими поглядами, які будуть періодично мінятися від демократії до диктатури. Свободи і незалежності в цій системі поки що не буде, поки Росія не стане за своєю суттю, за своїми засадами справді демократичною країною. Чому я кажу Росію? Тому що вона до себе всіх притягує.

 

ЯНУКОВИЧ ПОЧАВ ЙТИ “ПОМІЖ КРАПЕЛЬКАМИ”

 

А чи можлива взагалі демократизація Росії? Здається, переважній більшості громадян РФ комфортно жити за такої системи, яка є тепер.

Можлива, тільки треба брати більш широкі історичні рамки. Це не стане протягом 3-5 років. Для цього потрібно не менше 10-15 років, щоб Росія переварилася, прийшло нове покоління, щоб ці люди зрозуміли, що в такій системі координат далі жити не можна.

 

Леонід Макарович, як бачимо, незважаючи на заяви про перемир’я, торгова війна з Росією продовжується. Тепер це порцелянова стадія. В понеділок Азаров був у Москві і теж ніяких добрих новин не привіз. Яким ви бачите розвиток відносин з Росією?

Вочевидь, вона болісно переживає, що Україна підпише асоціацію в листопаді. Основні гравці російської політики і зараз заявляють, що без України справжнього Митного Союзу не буде. Без України не буде життя в цій системі. Тому що Україна займає тут дуже важливе місце і всі президенти Росії бачать Україну в системі впливу Росії. Вони не соромляться казати, що Україна не може бути поза впливом Росії. Це у них така філософія.

 

І як нам бути з такою філософією. Як зберегти європейський вектор і не розсваритися з Росією? Як тут пробігти “між крапельками”?

От Янукович і почав бігти. Вірніше не бігти, а йти “поміж крапельками”. Тільки завдяки його позиції Україна здобула статус спостерігача у Митному Союзі і при цьому ні з ким не розсварилась. Так як зараз поводить себе Україна, так і треба тримати. Ми готуємося до підписання асоціації і разом з тим ми не хочемо закрити дорогу до співробітництва з Росією. Навпаки, хочемо поглиблювати ці стосунки і пропонуємо відповідні програми. Поступово ми маємо довести Росії, що Україна є європейською державою. Що вона буде в Європі. А стосунки з Росією мають бути добросусідські, партнерські і їх ніхто не буде змінювати. До того ж у нас тут 17% етнічних росіян. Це велика сила. З ними не можна не рахуватися.

 

Леонід Макарович, ви колись дуже тісно співпрацювали з Віктором Медведчуком, зараз він очолює “Український вибір”…

Це не “Український вибір” я це називаю “Російський вибір” в Україні. Глазьєв – це офіційний радник Путіна, а Медведчук – на громадських засадах.

Леонід Кравчук_2

Леонід Кравчук_2 УНІАН Кравчук: Україні треба ходити поміж “крапельками”

Як же ви примудрилися співпрацювати досить тривалий час з такою особою? У мене була і співпраця з комуністами, і з Брежнєвим, і з Щербицьким. Так що це означає? Як ви це оцінюєте?

Десятки людей були комуністами а зараз працюють на державних посадах. Так що їм робити? Звільнятися? От одружуються двоє людей, люблять один одного, народжують дітей, а потім чоловік або дружина змінили своє уявлення про сімейне життя. І пішли, один – вліво, інша – вправо. Так я співпрацював з Медведчуком. А зараз він став на такий шлях. Так що мені робити? Повіситися?

“МЕНІ ДОВОДИЛОСЬ ХОДИТИ В ТУАЛЕТ НА ПЛОЩУ”

Хочу змінити тему і поговорити про більш приємні речі. В січні країна на державному рівні буде відзначати ваш ювілей – 80 років. По-перше, я хочу зробити вам комплімент. Ви чудово виглядаєте. На який вік ви себе власне відчуваєте? І чи не лякає вас цифра “80”

Я не можу сказати, на який вік я себе відчуваю. Почуваю я себе добре, я не лежу в лікарні. Я сам встаю, сам одягаюсь, сам іду на вулицю, сам бігаю. Сам займаюсь спортом. Все роблю сам. Тому мене не може лякати вік 80 років. Я знаю, що людина – це тимчасова постать на цій землі. І вона відходить обов’язково. І Кравчук не є винятком. У всіх є свій час. Кому скільки Бог віддав часу, той стільки і буде жити. І в мене абсолютно немає ніяких пересторог. Абсолютно немає якогось такого страху. Є один тільки важливий момент, щоб весь свій вік я жив в свідомості.

Мене вразив один цікавий момент в вашій біографії – ви колись жили в жіночому гуртожитку.

Коли я приїхав в Чернівці (мене туди направили викладачем політекономії), квартири не було. А ми були одружені з Антоніною Михайлівною. На території жіночого гуртожитку був “червоний куток”. Там не було нічого – тільки кімнатка і прихожа. І звичайно, ані кухні, ані туалету там не було. І мені доводилось ходити в туалет на площу. Влітку ще більш-менш. А взимку це було складно.

“У відносинах з ЄС і Росією Україна йде “поміж крапельками” Леонід Кравчук”

Можливо такі складні побутові обставини і спонукали вас до партійної роботи?

Я не прагнув партійної роботи. Я виступав багато, мене слухали, в том числі секретарі міському і обкому партії. Помітили і запросили на партійну роботу. Я не знав, що це таке, але пішов. Так, відверто вам скажу, одне із завдань було одержати квартиру. Тому що жити в таких умовах, коли народився Саша було вже просто неможливо. Це навіть важко собі уявити!

Як цікаво, хотіли квартиру, а стали президентом…

Мені дійсно дали квартиру. Потім направили вчитися в Москву. Приїхав, пішов по партійній роботі. Потім став головою Верховної Ради. Потім президентом. Життя людини передбачити дуже важко. Єдине, що можу сказати. Я ніколи не підпорядковував своїй кар’єрі все своє життя. Це перше. І друге. Я працював в різних містах. Якщо подивитися мій послужний список, здається, там 16 посад. Але спробуйте знайти людей, яких я образив, так образив, що вони не можуть мені особисто цього пробачити (звичайно, не комуністів, тому що у них особливе ставлення до мене).

Тобто ви не тільки в політиці “поміж крапельками”, але і в житті?

Це моя філософія. Людей не можна ображати. З людьми потрібно домовлятись. Якщо не можеш домовлятися, потрібно розстатись, але не можна ображати. І ніякої помсти, ніколи не може бути. Тому що це найстрашніше, що тільки можна собі уявити.

МОЯ РОДИНА ДУЖЕ ДОМАШНЯ

Леонід Макарович, на жаль, країна зовсім не знає своєї найпершої леді. Чому так сталося? Ховали її?

Бо така в неї філософія. Антоніна Михайлівна заявила з самого початку: “Я – дружина президента. Якщо ви будете задавати мені питання про родину, про дітей, про онуків, я буду відповідати. Якщо ви будете мені задавати питання про політику, про мою роль в політиці, я відповідати не буду. Я може сьогодні вам сказати, що Антоніна Михайлівна не заважала мені виконувати мої президентські повноваження, не втручаючись абсолютно в мою діяльність. І це правильно! Не може навіть геніальна перша леді втручатись в роботу президента. Тоді хто президент? А у нас, подекуди, леді одразу збирає навколо себе бізнесменів, збирає гроші, починає будувати якісь лікарні. А потім всі шукають, де ділись гроші.

І так і не знайшли по сьогодні.

От! А Антоніна Михайлівна ніде, ні в що не втручалась, як і мої діти.

До речі, широкому загалу також нічого не відомо про вашого сина, онуків.

Ми всі дуже домашні. От 19 серпня був день народження у мого старшого онука. Йому виповнилося 32 роки. Відсвяткували дома. Ми ніколи не ходимо по ресторанах. У нас у кожного є свої уподобання. Мій син за спеціальністю фізик, кандидат фізичних наук. Так сталося, що зараз він займається аграрним бізнесом. Тобто кожен займається чимось. Всі мають добру освіту і добрі знання. І нам цікаво спілкуватись, коли ми збираємося разом.

Наскільки я знаю, ваша найулюбленіша страва – вареники. А які ваші найулюбленіші?

Взагалі класичними варениками є два види – з сиром і вишнями. Але сир має бути не солодкий. Такі вареники подаються на прийомах. Тому що це справді еталон вареників. А всього вареників 43 види.

Відчувається, що ви справжній фахівець в цьому питанні.

Я вмію сам робити вареники.

Ліпите?

А як же! Можу вас запросити до себе до дому і показати (посміхається).

З задоволенням скористаюсь такою чудовою пропозицією. Ви за своє життя дуже багато мандрували. Яка країна вас найбільше вразила?

Дивлячись з якої точки зору. З точки зору релігійних, духовних підвалин мене найбільше вразив Ізраїль. Коли я побачив, як поряд в одному руслі живуть три релігії світового масштабу і не ворогують між собою… Це щось надзвичайне. Китай вразив мене своєю масштабністю, своїм історичним творенням, своєю глибокою історією. Як і Індія, до речі. Сполучені Штати вразили своєю індустріальною могутністю. Своїми хмарочосами, своєю свободою, демократією. Франція, звичайно, своїм шармом. Я був дуже вражений, коли побував у французьких ресторанах, на Ейфелевій вежі. Тобто кожна країна може чимось вразити, а так щоб вразила усім зразу, думаю, такої країни в світі не існує.

Розмовляла Олена Яхно

Джерело: ТСН

Залишити коментар

Filed under "2011-2013", Кравчук Леонід, Президент України

Напишіть відгук

Please log in using one of these methods to post your comment:

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s