Олег Скрипка: Ні радіо, ні телебачення не виконують культурної функції, цю місію беруть на себе фестивалі

26 серпня 2013 р.

Олег Скрипка: «Ні радіо, ні телебачення не виконують культурної функції, цю місію беруть на себе фестивалі»

 

 

У легенди української рок-музики Олега Скрипки видалось насичене літо.

Серед напруженого концертного графіка музикант знайшов час, аби поділитись з кореспондентом “ВЗ” думками та планами на майбутнє.

– Знаю, що повернулись з-за кордону. Їздили відпочивати?

– Їздив в Італію, там непогано, але хочеться ще в Україні відпочити. Поміж фестивальних виступів планую поїздку на Азовське море.

– У гурту цьогоріч насичена фестивальна програма. Чим дивуватимете публіку?

– До фестивалю в Нагуєвичах (проходив 26-28 липня) в екстреному порядку написали пісню на слова Франка “Твої очі, як те море”. Пісня вийшла непогана, і ми разом з Лє Ґранд Оркестром представили композицію достойно… Хоча я хвилювався, бо не було достатньо часу її прорепетирувати. Планую записати ще другу композицію Франка – “Раз зійшлися ми случайно”. Не встиг зробити її до фестивалю, хоча мелодію вже склав. Це два ліричні тексти, що ідеально підходять для романсу. Обов’язково включимо їх в майбутній альбом.

– Вас, мабуть, вже можна назвати експертом фестивалів…

– Так, свого часу багато подорожував. Побував на багатьох світових фестивалях і як слухач, і як виконавець. Це дало багато знань, колосальний організаторський досвід. Тому намагаюсь зробити свій вклад в культуру країни, влаштовуючи мистецькі події. Я не культуролог, але мені допомагають спеціалісти, наприклад, стосовно історії французької пісні чи українського фольклору.

Цього року вже провели три величезні фестивалі у Києві. Це десятий ювілейний фестиваль етнічної музики “Країна Мрій”, що вийшов на міжнародний рівень. Це “Рок Січ”, що об’єднав українську і шведську музику. Це фестиваль “Монмартр на Андріївському узвозі” – перший україно-французький фестиваль, який представив поезію, художнє мистецтво та музику Франції в Києві. Плануємо ще дві події: “Осінь Середньовіччя”, присвячений бароковій українській культурі, музиці, танцям, костюмам бароко, готуємо “Різдвяну країну мрій”.

– Як оцінюєте своє найдавніше дітище – “Країну Мрій”?

– Фестиваль розвивається. Над його організацією працює багато людей. Вдячний за любов і довіру людей, які прийшли відсвяткувати разом зі мною десяту річницю фестивалю.

– Чому стільки зусиль докладаєте саме для проведення фестивалів?

– Подібні фестивалі є рушіями української культури. Виникають нові музичні колективи. Українські виконавці мали б ставити на фестивальні виступи більший акцент, аніж на ротацію пісень по радіо чи телебаченню. Сьогодні ані радіо, ані телебачення не виконують культурної функції, цю місію беруть на себе фестивалі.

– Ходять чутки, що проти “Рок Січі” виступили екологи, мовляв, музика шкодить птахам на Трухановому острові…

– Ніякого конфлікту не було, це чергова “качка”.

– Вашою візитівкою є вишиванка. Скільки сорочок нараховує колекція?

– Не думаю, що це моя візитівка… Це люди чомусь асоціюють мій образ з вишиванкою. У вишиванці люблю ходити, але на колекцію ще не розжився. У мене вдома їх небагато, десь п’ять сорочок. Одну придбав на “Країні Мрій”, іншу купив у Львові, ще зо дві подарували.

– Вас також асоціюють з українською мовою – всіляко просуваєте її в шоу-бізнесі. Вважаєте, українську вдасться зробити популярною?

– На це потрібна добра воля людей та підтримка влади. Але за мовну ситуацію несемо відповідальність усі ми. Кожен відповідальний за своє слово, за свої дії, треба припинити перекидати провину на інших. Смішно чути, що нам хтось заважає розмовляти українською. Мова – це конче важливо для розвитку країни, але справа зрушить з місця тільки тоді, коли кожен мешканець України це усвідомить і зробить свій вибір, навчиться поважати й шанувати мову. Тішить, що знаходяться активісти, які популяризують українську, завдяки їм зберігається певний мовний баланс. Я не втрачаю оптимізму – попри усі труднощі, наша прекрасна мова живе, розвивається у піснях, віршах та літературі.

– Вже другий рік поспіль берете участь у вокальному конкурсі “Голос країни” як тренер. Як вам ця зміна діяльності?

– Працювати з талановитими людьми завжди приємно. Якщо запросять на проект знову, з радістю погоджусь.

– Складно оцінювати здібності конкурсантів? Що потрібно для перемоги у конкурсі?

– Оцінювати завжди легше, аніж виконувати (сміється. – О. Г.). Під час проекту намагався на це зважати. А виграє артист, який має сукупність даних: енергію, шарм, вміння себе подати, хороший репертуар… Проте у перемозі завжди є доля випадковості, ніколи не вгадаєш, як зреагує на виступ глядач. У цьому присутня інтрига. Ти справжній щасливчик, якщо людям сподобається твій виступ. Мені досі не вдалось знайти “формули успіху”, не знаю, чому за одного талановитого голосують, а за іншого не менш талановитого – ні.

– Невже не простежується ніяких закономірностей?

– Є деякі неприємні закономірності. На жаль, сьогодні спостерігаються песимістичні настрої українців. Телеглядачі люблять депресивність, за сумні пісні голосують активніше, аніж за позитивні. Ті виконавці, які постають у світлому, позитивному образі, не виграють.

– Може, це специфіка нашої ментальності?

– Ні, це специфіка мас-медіального впливу на людей. Виховалось ціле покоління песимістів, які постійно шукають поживи для негативних думок та настроїв. Мені б хотілось змінити це. Вірю, що у нашому житті, у нашій країні є багато прекрасного! А якщо буде більше позитивних пісень, то й жити нам буде веселіше.

Довідка «ВЗ»

Олег Скрипка народився 24 травня 1964 року в Таджикистані в сім’ї переселенців з України. По матері має російське коріння, по батькові – українець. Виріс у Мурманській області Росії. У 1987 році закінчив Київський політехнічний інститут. Створив групу «Воплі Відоплясова» та отримав першу премію на київському рок-фестивалі «Рок-парад». У 1991-1996 роках мешкав у Франції. У 1996 році повертається до Києва. З 2000 по 2002 рік «ВВ» гастролював у Ризі, Лондоні, Ізраїлі, Португалії, Нью-Йорку, Торонто, Москві, організовує тур по містах Сибіру. У 2005 році відмовився від звання народного артиста України. У 2006 році отримав престижну театральну премію «Пектораль» – за музичну концепцію вистави «Наталка Полтавка» театру ім. І. Франка. У 2007 році Олег Скрипка зайняв 2-е місце у танцювальному проекті українського телеканалу «1+1» «Танці з зірками». У 2010 році став кавалером французького Національного ордена Заслуг, нагороду вручив посол Франції в Україні. З 2012 по 2013 рік – тренер вокального конкурсу «Голос країни» на телеканалі «1+1». Зараз мешкає у Києві з дружиною Наталею Сидь. Подружжя виховує четверо дітей: синів – 8-річного Романа і 5-річного Тараса та дочок – 3-річну Лізу і 1-річну Зоряну.

 

Автор: Олена Гутик

 

 

Джерело: ВЗ

Залишити коментар

Filed under "Воплі Відоплясова", Скрипка Олег (ВВ)

Напишіть відгук

Please log in using one of these methods to post your comment:

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s