Богдан Козак: Як я покину Львiв? Це ж центр Європи!

18 березня 2013 р.

Богдан Козак
Народний артист України Богдан Козак пiвстолiття виходить на сцену

Актор Нацiонального академiчного українського драматичного театру iменi Марiї Заньковецької, лауреат Шевченкiвської премiї, зiграв понад пiвтори сотнi ролей, був режисером десятка вистав, виховав плеяду талановитих молодих акторiв.

— Богдане Миколайовичу, кажуть, той, хто має куцу пам’ять, актором не стане. А як вам вдається запам’ятовувати великi тексти?

— Пам’ять у мене добре працює ще з дитинства. Бо ж запам’ятати треба не лише текст, а й багато мiзансцен, рухiв, у яких не можна помилитися. Звiсно ж, буває, забуваю текст. Однак у таких випадках — iмпровiзую, навiть люблю такi моменти. Бо актор не може “намертво” вивчити текст — вiн-бо живе на сценi.

 

— За вашими акторськими плечима — понад 150 рiзних ролей. А як вдається зiграти кожну так, щоб глядач вам повiрив?

— Рiч не лише в самому знаннi, у технiцi чи в майстерностi — має бути щось глибше, що залежить вiд Бога, а не вiд кiлькостi прочитаних книжок чи вивчених правил. А як часто бувають такi ролi, якi не збiгаються з твоїм внутрiшнiм станом, характером, i треба створити цього персонажа, вiдкрити його в собi — це ж складна творча праця! Але за це я її й люблю.

 

— Усi 50 рокiв своєї творчостi ви присвятили одному театровi. А чи нiколи не думали переїхати зi Львова, шукати перспектив в iншому мiстi?

— Менi пропонували свого часу переїхати. Було, що обiцяли навiть житло в Києвi, гарнi перспективи. Але як я покину Львiв? Це ж центр Європи. (Усмiхається).

 

— А як ви пiдтримуєте фiзичну форму — у спортi вправляєтесь?

— Колись я постiйно бiгав. А тепер плаваю — тричi на тиждень ходжу до басейну.

 

— Ви часто розповiдаєте про свою сiм’ю, дiтей, онукiв. А багато часу проводите з ними?

— Так! Я дуже люблю свою родину, радо проводжу з нею свiй вiльний час. У мене вже троє внукiв — хлопцiв, яких називаю армiєю УПА. I Юрко, i Северин, i найменший, Климентiй — iндивiдуальностi, дiти з характером.

От, примiром, Северин, який ходить до дитсадка в Києвi, нещодавно видав: “Та тут самi марсiани — вони не знають української мови”. Уже видно, що дiти розумiють, у якiй країнi живуть та якою мовою повиннi розмовляти. I це тiшить. Це — по-козацьки…

 

Автор: Юлiя Курій

 

Джерело: ЛН

Залишити коментар

Filed under Uncategorized

Напишіть відгук

Please log in using one of these methods to post your comment:

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s