3 січня 2013 р.
Щоправда у нашому місті кулінар, телеведучий та бард побував не через неї. Він влаштував для львів’ян майстер-клас “Збагачення української кухні”, а також поділився актуальними порадами щодо страв напередодні Різдва.
— Що є корисного чи шкідливого з продуктів на столі українців?
— Шкідливих продуктів не буває. Це ж не бактеріологічна зброя. Але тим не менше, я був би радий, коли б люди обережніше вибирали ковбаси. Вони взагалі-то смачні, але можна запросто натрапити на фальсифікації з різноманітними домішками. Тому закликаю до обережності. Ще одна моя засторога стосується продуктів, яких випускають не за ДСТУ, а за якимись ТУ. Це завжди вкрай підозріло.
Стерегтися слід і кисло-молочних продуктів. Їх якість настільки знизилася, що все більше моїх знайомих готують собі ці продукти самостійно. Скажімо, кулінар Сталік Ханкішиєв, автор книги “Казан, мангал та інші чоловічі задоволення”, сам готує і масло, і сир, не кажучи вже й про сметану.
А головна моя дієтична порада, яку готовий дати усім — це, щоб люди поменше їли. І ми, й інші люди в інших країнах, переїдають. Це давня проблема. Ще у 1944 році американський дієтолог з доволі кумедним для нас прізвищем Попкін сказав, що настав рубіж, коли кількість людей, які потерпають від ожиріння, більша за тих, хто голодує. Ця теза актуальна і нині.
— А щодо хороших продуктів?
— Це передовсім свіжі та якісні фрукти, овочі. А ще — якісно приготовлене м’ясо. До речі, з якісним м’ясом в Україні просто біда. Лише деякі підприємці намагаються розводити абердино-ангунську породу биків, з якісним, справжнім м’ясом. Дехто навіть випускає фуа-гру. Частіше варто споживати рибу, якщо хочете довше жити. Особливо, якщо ви — людина у літньому віці.
— Ви пропагуєте ідею долучення нових страв до традиційної української кухні. Йдеться про ті наїдки, яких легко приготувати, але які є в Іспанії, США, Ізраїлію...
— Так, це страви, яких давно пора долучати до нашої кухні. Бо ж Україна тепер не закрита, а навпаки — відкрита для усього світу. Свого часу наші предки робили великі дурниці — наприклад, не їли баклажанів, бо вважали їх бусурманською стравою. Хоча можна було вчинити по-іншому: якщо це страва твого запеклого ворога, то їж її побільше, щоб він помер з голоду. А ось гетьмани ж були розумними. У їхньому борщі роль підкислювача виконували не помідори, а саме баклажани.
Усе найкраще сьогодні ми маємо підхоплювати і впроваджувати. Тому я вважаю, що роблю вартісну справу і на майбутнє українську кухню вдасться збагатити. Ми переймемо іспанське гаспачо і скандинавський крижаний ягідний салат. Вони також приживуться як турецька дюшбара, яка згодом стала нашими славетними варениками.
— Скільки разів Ви бували у Львові?
— Уже кільканадцять. Але востаннє — аж 23 роки тому, у 1989-му. Львів для мене є тим місцем, якого одразу сприймаю як природне, красиве та гармонійне.
Скажімо, у мене був випадок, коли я зайшов у костел святої Магдалини (сьогодні — органний зал), щоб подивитися на богослужіння. Став якраз на межі віруючих і туристів, для яких було відвідене спеціальне місце. Коли ксьонз та його прислужники проходили повз, роздавали причастя, я побачив, як роблять інші. Собі став, склав руки, відкрив рот… І мені дали облатку! Смачне таке, прісне тісно.
Але тут же я злякався того, що накоїв. Бо ж усі люди вкладають у свої дії сакральний сенс, а я ж агностик! Правда, це не означає презирство до віри, а повагу до рівності всіх релігій, але й не виключає атеїзм! Тому мені стало дуже незручно і незрозуміло, що мене підштовхнуло до причастя.
Потім же зрозумів — все це було дуже природно, тому я так вчинив. Сподіваюсь, що ксьонзи з цього костелу не розгніваються на мене — через переляк я поклав у чашу для пожертв увесь свій запас металевих грошей, а їх там було чимало.
Автор: Юлія Галущак
Фото troitsk.ru
Інтерв'ю з України 