Розмова з громадським активістом Єгором Соболєвим

Область діяльності
Журналістика
Дата народження
26.02.1977
Місце народження
Краснодар
Місце проживання
Київ
Коротка біографія
Єгор є українським журналістом та громадським активістом. В серпні 2008 Єгор Соболєв започаткував Бюро журналістських розслідувань «Свідомо», яке стало проводити розслідування для місцевих газет, сконцентрувавшись на болючих проблемах у кожному місті, які можуть бути вирішені лише центральною владою, зокрема освіті та охороні здоров’я. У 2011 році створив громадську організацію “Громадянська служба «Свідомо», яка допомагає людям вирішувати проблеми, що розслідує бюро «Свідомо».
Єгор Соболєв: намагаюсь привити дітям віру в свої сили, повагу до всіх людей і прагнення справедливості. Найбільше подобається в людях:

  • По-перше, магічно захоплює, коли люди щось роблять для інших людей, яких вони навіть не знають.
  • По-друге, це талант, який є в кожного. Коли він реалізується – це надихає!

Місія
Місія кожної людини – стати людиною! Це означає, що варто не тільки реалізуватись, як тварина, люблячи лише себе, але і як людина, допомагаючи іншим людям. Людське – все, що вона робить для інших.

Як починається день?
Зазвичай він починається з того, що я відводжу трьох дітей до садочку, якщо моя дружина Марічка їде вести ранкові новини на «1+1», або ж нахабно сплю, якщо у дружини вихідний. Тож Марічка Падалко визначає, як починається мій ранок) Зазвичай це дбайливо приготований її руками сніданок, зустріч з колегами на роботі й далі як у всіх.

Виховання дітей
Намагаюсь привити діткам віру в свої сили, повагу до всіх людей і прагнення справедливості.

Спорт
Щоранку роблю зарядку та обливаюсь холодною водою, але на постійне відвідування тренажерної зали або командних ігор мені зараз не вистачає часу. В дитинстві займався боксом, таеквондо, захоплювався футболом. Руханку роблю сам та при дітях, інколи вони починають повторювати за мною. Двоє з них вже ходять до басейну з матусею Марічкою, плавають весь час.

Відпочинок
Люблю відпочивати з дітьми та дружиною, люблю бути на природі. Також чудовим відпочинком є читання. Зазвичай читаю 5-6 книжок одночасно.

Освіта
За освітою я археолог, але залишив інститут після двох курсів.

Україна – це рідна земля, і я хочу, щоб тут жили мої діти! Для цього ми, як батьки, маємо добре попрацювати, щоб у них була можливість і шанс жити тут щасливо, гармонійно та безпечно. Це не означає, що має бути затишно та спокійно. Думаю, Україна приречена бути бурхливим центром світу, де можуть народжуватись нові ідеї, нова цивілізація, нове ставлення до життя.

Чи це добре?
Енергія – це завжди добре. Це виклики, неспокій, але одночасно це є і можливості, і драйв. Я би хотів, щоб мої діти в цьому жили, але наразі це не надто безпечна для проживання, сумна, вкрай зневірена територія, де, фактично, немає держави.

Свобода в Україні
Оскільки держава Україна фактично не існує, і є великі питання, чи існує український народ у тому значенні, яке ми надаємо слову «існує», дуже важко сказати щось для всіх. Є люди, які є дуже вільними, справжніми – одинадцять таких людей нещодавно запропонували «Хартію вільної людини». Це люди рівня розвитку людини, як Євген Сверстюк, Любомир Гузар. Є люди, які є дуже невільними, які втратили значною мірою людське в собі – думаю, це родина Президента та він сам. А є люди посередині. На жаль, більшість з них наближається до до стану неволі президентської родини – вони невільні від легкого шляху свободи, натомість сповнені страху та зневіри. Також є частина людей, які наближаються за свободою до рівня людей-ініціаторів «Першого грудня».

Свобода слова
Зі свободою медіа так само: є журналісти та редакції, які є прекрасними зразками вільної журналістики: «Українська правда», телеканал «ТВі», частина журналістів «5 каналу», «1+1». Рівень свободи в руках кожного! Свободу виборюють. Люди, які отримують свободу просто так,дуже часто не вміють нею користуватись і дуже швидко її втрачають. Думаю, це історія, яка трапилась з нашою незалежністю – за неї загинули мільйони людей, але більшості із сучасних жителів України свобода дісталась просто так. Хоча багато діячів культури скористались цією свободою, яка виникла.

Найскладніше в роботі журналіста…
Пам’ятати ввечері, що всі твої досягнення вже вичерпали термін давності, і зранку треба робити нові. Термін життя роботи журналіста дуже короткий, і найскладніше – постійно рухатися далі, вгору. І, звісно, бути критичним – вірити у високі ідеали і не вірити у свою 100-% можливість їх досягти.

Професійність журналістів…
Найважче не переконати себе у тому, що ти вже все знаєш, всіх знайшов та все розумієш! Журналіст приречений помилятись, оскільки постійно шукає інформацію, яку часто закривають від нього, яка належить іншим людям. І в цьому пошуці він може помилятись, робити неправильні висновки. Головне – розуміти, що ти помиляєшся.

Найцінніший досвід…
Кожна людина нам дарує певний досвід. Питання, чи ми здатні це зрозуміти? Найбільшим враженням для мене стала журналістська революція 2004 року, в якій я мав щастя взяти участь. Саме тоді багато зрозумів про людей та їхні можливості, про найпрекрасніше, що є в людях.

Випадковість в журналістиці…
Я приїхав до міста-героя Донецька у 1995 році, абсолютно випадково влаштувався в маленьку газетку рекламним агентом. Дуже швидко зрозумів, що мені не подобається продавати рекламу, і я хочу спробувати писати. Так і сталося.

Завдання бюро розслідувань «Свідомо» (http://www.svidomo.org/ )
Головне завдання, яке і утворило бюро розслідувань «Свідомо», – популяризація складних проблем, важливих викриттів серед великої кількості звичайних людей. Я розумів, що важливо працювати не тільки з заполітизованою аудиторією. Наша головна справа – організувати постачання розслідувань для місцевих газет на такі важливі теми, як правосуддя, охорона здоров’я, освіта. Нашим першим бізнесом був і є продаж розслідувань у 24 місцевих видання. Зараз у мене інший виклик, інша мета – створити потужне київське інтернет-медіа. .

Звідки черпаєте найбільше енергії? …
Мене дуже надихають люди, такі як «Ніжинські робінгуди», адвокат Олександр Зарудський, журналісти Марина Соловйова з Ігорем Луценко, з якими ми боремось за історичну красу Києва як міста. Також це Ганна Гопко, яка стала мотором перемоги над тютюновим лоббі в Україні. Безліч людей, які мене надихають. Друге джерело натхнення – це наші проблеми. Коли я бачу, як все погано – це мене дуже мотивує! Я не можу просто змиритись з цим, в мене все починає вибухати всередині.

Чи є еліта в Україні? …
Вона проростає крізь асфальт, адже Україна жила без еліти впродовж багатьох поколінь. Є люди, які народились, щоб бути елітою, але чи вони нею стануть – це залежить саме від них.

Еліта – це ті люди, які відстоюють країну у війні, не дають її утискати, і в протистоянні грошей та громадських інтересів обирають громадські інтереси! Еліті ніщо не може завадити, окрім власного неприйняття своєї місії.

Україна – проблеми, які варто вирішити:

  • 1) Люди, які народжені елітою,не беруть на себе цієї відповідальності. Уникають її, утікають у вигадані світи – це може бути міграція в історію чи мистецтво.
  • 2) Зневіра – майже всі казки, розмови, прислів’я продукують та посилюють зневіру.

Більше в Україні проблем немає – маємо тільки можливості! Позитивні риси українців…
Толерантність – вміння чути та розуміти різних людей і успішно жити поруч. Це дуже цінна риса у третьому тисячолітті, і в нас є великі шанси на неї спиратись.


Поради (1)
  • Намагайтесь прививати діткам віру в свої сили, повагу до всіх людей і прагнення справедливості!

Джерело: Знані українці

Залишити коментар

Filed under Соболєв Єгор

Напишіть відгук

Please log in using one of these methods to post your comment:

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s