Сергій Василюк: Українському музичному простору бракує української влади

8 лютого 2013 р.

Соліст гурту «Тінь Сонця» Сергій Василюк розповів, чому не хоче «гнутися під формат», і пояснив, чого бракує українській «альтернативній» сцені.

Коли ви писали пісню «Ніколи не плач» (пісня присвячена героям бою під Крутами), ви розраховували на комерційний успіх?

– Ми в першу чергу пишемо, щоб це подобалося нам самим. Творча людина просто мусить щось народити, інакше їй дуже погано.

Музику до цієї пісні я написав ще влітку, а слова ніяк не йшли. Але так сталося, що десь за місяць до бою під Крутами пішла така «тема» – романтична і патріотична, така в чомусь зухвала і нереальна, як «Ніколи не плач». Я щасливий, що це відбулося. Все, що потім, – наше завдання вже розкрутити цю пісню. Але в першу чергу для мене головне, що вона просто під гітару звучить. Для мене це вже кайф.

Чи багато в Україні молодих гуртів, які грають справді якісну альтернативну музику?

– Доволі багато гуртів зараз намагаються в першу чергу робити музику якісною. Я повинен сказати, що їм це вдається. З іншого боку, я пригадую часи десятирічної давності, коли головною була не якість, а душа. То такі гурти, які поєднують глибокий текст з якісним матеріалом, не завжди знаходжу. Але такі гурти є, і приємно їх слухати.

Шкода, що багато гуртів ставляться до цього, як до хобі. Вони спалахують на якомусь фестивалі, а потім: «Нам усе це не потрібно». Є такі приклади.

Є якісь позитивні зрушення для молодих виконавців останнім часом?

– Фестивальний рух, порівняно з 2004 роком, коли у нас був «Мазепа-фест» і «Шешори», пожвавішав. Сьогодні є такі рок-фестивалі, як «Захід-фест», «Бандерштат», «Підкамінь». Вони дуже додали в звуці. Нам щоразу приємніше туди приїжджати, тому що звук стає дійсно якісним.

В цьому є зрушення. Приємно, що молоді виконавці можуть показати себе якісно – граючи якісно і в якісному звучанні.

А у вас були моменти, коли хотілось зламати себе і почати грати щось форматніше?

– Я скажу інакше: у нас були випадки пісень, які для нас не були, можливо, найдорожчими, але ставали популярними.

Для мене початок активної діяльності гурту «Тінь сонця» (2003–2004 роки) – це дуже натхненний час, коли ми грали дійсно андеграунд. Це був такий прогресів-хеві-фолк – дуже складно структурована музика. Але кожного разу, коли я дивлюсь наші старі відео, слухаю ці пісні, я дуже надихаюсь.

З часом музика «Тінь сонця» з різних причин стала простішою. Але просто такі пісні з’являлися нові. Це не було завдання «зробити просту пісню».

Такого моменту не було. У будь-якому випадку ми є неформатом з ті єї точки зору, що ми принципово відстоюємо якісний україномовний рок, змістовний україномовний рок. Ми уже певною мірою кидаємо виклик любителям російськомовної музики і людям, які не дуже люблять україномовну музику, а таких, на жаль, в Україні зараз багато. Тому у нас ще є така культурно-просвітницька діяльність.

Я дуже люблю розповідати на концертах про нашу історію чи присвятити пісню Іванові Богуну чи Євгенові Коновальцю. Це завжди дуже схвально.

Фома з «Мандрів» не орієнтується на смаки радіостанцій з огляду на їхню прихильність до російської «попси».

– Я вам більше скажу, вони допускають україномовну музику, але вони спеціально роблять контраст. Якщо це поп-радіостанції, то вони ставлять Пугачову, Кіркорова, Стаса Міхайлова і якісь застільні українські пісні. Люди слухають і розуміють: «В українців є лише якісь застільні пісні про сало і борщ, а у росіян є Алла Борисівна». Або рок-радіостанції: «ДДТ», «Кіно» і щось наше (не буду називати) «шароварницьке». І на цьому контрасті вони виграють.

А ми намагаємось робити змістовну музику, де дуже важливий текст, ідея, часом навіть протест…

– Багато музикантів, як хлопці з 4F!LMS (черкаський молодий інді-поп гурт), мають немузичні спеціальності, а ви  заробляєте на життя лише музикою?

– Здебільшого саме цим. Не скажу, що забезпечую себе і родину саме так, як би мені хотілося, поки. За освітою я викладач географії і англійської мови, але зараз захоплююсь історією.

Кожен обирає свій шлях…

З огляду на неформатність вашої музики, якого рівня успіху ви могли б досягти в майбутньому?

– Завдання – це забезпечувати кожному музикантові свою родину, щонайменше. А суто з творчої точки зору – побачити світ, пограти на більшості відомих фестивалів. На Rock in Rio, на Wacken Fest хотілося б зіграти. Цікаво повиступати і по наших слов’янських сусідах. У Польщі і в Білорусі ми вже грали. У Росії також я вже виступав. Цікаво на Балкани завітати чи в Чехію.

Чого бракує українському музичному просторові, щоб андерграундні гурти мали більше шансів для успіху?

– Скажу просто: української влади, яка буде відстоювати інтереси української культури в Україні і не дасть можливості для засилля іншомовної продукції.

Інтелектуальний і релаксаційний напрямок у музиці мають реалізовуватись у повній мірі. Відсоток любителів «неформатної музики» достатньо великий, щоб забезпечувати музикантів хлібом і можливістю працювати далі.

Але в Україні чомусь я не чув жодного серйозного українського рок-продюсера. Їх просто не існує. Поп-продюсери більш поширені, бо вони працюють таким собі конвеєром: набирають якихось дівчаток, вони  там відспівали, і «до побачення».

Якби знайшлась людина, яка взялася за якийсь змістовний український рок-гурт, було б чудово.

Радіо Свобода, Марічка Набока, Андрій Баштовий


Джерело: Артвертеп

Залишити коментар

Filed under "Тінь сонця", Василюк Сергій

Напишіть відгук

Please log in using one of these methods to post your comment:

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s