Фома: Якщо на Майдані має виступати Янукович – відмовляюсь від концерту

27 вересня 2011 р.

Лідер гурту «Мандри» розповів УНІАН про концерти в Америці, зйомки свого фільму про Київ, як продає диски на власних концертах і чому не хоче йти в політику…

Фомо, ти нещодавно повернувся з Америки, чим там займався?

Мав два великі концерти. Один – на честь 100-річчя світової організації «Пласт». А другий – на Союзівці, це об’єднання українців Америки. Кілька днів були і в самому Нью-Йорку, дивилися місто. У листопаді плануємо там на Манхеттені влаштувати українську рок-вечірку, наші вечорниці. Імовірно, це буде спільна акція мого проекту «Фома-шансон» та Олега Скрипки.

 

А наскільки зараз реально для українського артиста влаштувати в Нью-Йорку таку вечірку?

На це витрачають гроші українські американці, які влаштовують свої акції. Загалом українських артистів зараз дуже часто запрошують в Америку. І це дуже правильно, тому що наша музика користується попитом – хоча, може, й не в тих обсягах, на які вона заслуговує. І якраз часті імпрези за Океаном українських артистів дають можливість американцям відчути якість української музики. У нас же вона реально якісна! Просто українцям потрібно нарешті інтегруватися у світові історії.

Хто ще, крім тебе та Олега Скрипки, виїжджає з концертами до Америки?

Знаю, нещодавно там була Марія Бурмака, групи «Гайдамаки», Mad Heads XL.

А як там примають?

Звісно, якісно. Хоча я не став би порівнювати з тим, як нас приймають тут. Немає місця, де зустрічають краще або гірше. Приймають завжди добре, просто в кожному місці є свої певні нюанси. В Україні, наприклад, інша історія, бо нас тут уже добре знають. Там – менше, вперше нас бачать, відповідно роблять абсолютно свої висновки. А тут публіка добре знає наш репертуар. Недавно ми виступали в Рівному на день міста – на площі з нами співали 30 тисяч людей! Це дуже вставляє насправді.

Складається враження, що за кордоном «Мандри» виступають частіше, ніж в Україні.

Та ні, тут, звичайно, значно більше маємо концертів. Хоча недавно ми їздили на фестиваль BLOOR WEST VILLAGE в Канаді. Це глобальний стріт-фестиваль на головній вулиці Торонто, величезне свято – як мексиканський карнавал, мабуть… Ми там були хедлайнерами українського дня – українці в Канаді займають дуже серйозне місце серед інших народів, тому мають цілий окремий день на цьому фестивалі. Наступного року з «Мандрами» плануємо виступати в Штатах іще в одній українській організації, їх там багато. Минулого року з проектом «Фома-шансон» я їздив на Каннський фестиваль, у Берлін, у Фінляндію… Зараз маємо багато пропозицій, ми їх розглядаємо за мірою вільного часу та умовами. Бо вивезти в ту ж Америку групу «Мандри», в якій вісім людей, це не так просто фінансово, потрібні великі гроші. Тому з «Мандрами» вдається, на жаль, не так часто виїжджати. А в моєму проекті «Фома-шансон» всього троє людей – звукорежисер, акордеоніст і я. Цей проект був створений як допоміжний, у якому я міг би ширше бачити і робити якісь речі. Там ширше поле для імпровізації, я можу грати там пісні, які мені подобаються – наприклад, «Васі Клаба», «ВВ». Це ніби як кавери, які я виконую, крім своїх пісень.

Як музикант, який виступає у багатьох країнах, підтвердиш чи спростуєш думку про те, що українська музика у світі незатребувана?

Вона незатребувана тому, що ми мало рухаємося і мало піаримося. От усі наші акції, які ми робили за кордоном протягом останніх двох років, були абсолютно успішні, на найвищому рівні – як емоційно, так і фінансово. І постфактум про нас було так самого багато хорошої інформації. Так що гріх скаржитись.

Знаю, що у Штатах ти знімав фільм.

У мене є маленький фотоапарат із дуже якісною камерою. І я там знімав «real life», те, що з нами відбувалося. На жаль, поки бракує часу все це змонтувати. Але обов’язково займуся цим. Тим більше, я знімаю ще документальний фільм «Київ, що зникає». Уже три роки над ним працюю. Там у кадрі – старі будинки, люди, які в них живуть, їхні історії, плюс моє особисте бачення… Наприклад, я взяв для цього фільму інтерв’ю у Всеволода Нестайка, він розповідав, як зі своєю дружиною орендував човник і плив на ньому на Труханів острів, а їм солов’ї співали… Дуже цікаво насправді. Розказував, де вони любили відпочивати, у яких художніх і творчих майстернях бували… У фільмі буде музика київських артистів, у тому числі, звісно, й мої пісні.

Де плануєш показати фільм?

Коли остаточно змонтую, тоді вже говоритимемо про якусь його долю. Звичайно, якщо це вийде якісно і цікаво, то намагатимусь його показувати. Скоріш за все, це буде на фестивалях.

А український кінематограф узагалі існує, на твою думку?

А чому ні? От вийшла у нас серія документальних фільмів «Мудаки. Арабески» – дуже цікава річ. Я купив диск, дуже хороший. Намагаюся слідувати за всім, що виходить. Навіть сам брав участь у фільмах, мав епізодичні роли, озвучував мультфільми. На жаль, зараз не запрошують зніматися – не розкусили ще талант «кльового пацана» (сміється – Авт.).

Гурт “Мандри”

Дуже дивно було побачити тебе в телешоу «Голос країни», де ти прийшов на кастинг…

Мене просто запросили. Думаю, це був такий піар-хід музичного продюсера шоу Костянтина Меладзе. Звичайно, той контракт, який там пропонується артистам, мені нецікавий. Він кабальний до неможливості, і все, що артист робив до нього, теж потрапляє під дію того контракту. Тому я одразу сказав, що нічого такого не підписуватиму. Це був просто вдалий піар-хід для телешоу. А сперечатися з молодими артистами – не сильно-то мені це й потрібно. Думаю, мій гастрольний графік щільніший, ніж у тренерів того шоу.

Як взагалі ставишся до так званих талант-шоу, де ростять наших нових «зірок»?

Звичайно, для продюсерів це великий бізнес. Телепродюсери і керівники проектів отримують із цього величезні гроші. Хоча деякі молоді люди, якщо вони справді цікаві, теж звідти отримують певну путівку в життя. Але мені важко судити, я телевізор узагалі не дивлюсь.

Навіть новини?

В Інтернеті читаю. За політикою трохи стежу…

І як враження?

Звичайно, негативні. Але це не безвихідь, просто така смуга. Життя ж не буває однакове. Українські громадяни зараз отримують собі урок, який вони не вивчили добре. Ситуація, яку ми бачимо – це невивчений нами урок того, як треба себе поводити, як і за кого треба голосувати. Чи бути нетерплячими і тупими – такими, як ці політики – чи бути розумними і відчувати, що не можна було голосувати за Януковича! Ми ж бачили, хто він такий, це очевидно. Але за нього проголосували… Не подобався Ющенко – будь ласка, маєте тепер Януковича.

Я не кажу, що Ющенко був класний супер-президент, але принаймні він меншого зла зробив країні своєю діяльністю. Інше питання, що він, можливо, більше зла причинив, не зробивши того, що хотів. Але принаймні не було такого «бєспрєдєла», який відбувається зараз. Насправді Ющенка треба було потримати ще термін. Цього було б достатньо, аби з’явилися нові шляхи – може, той же Яценюк почав би якісь правильні речі робити. Ситуація була б теж скандальна, але вона була б живою. А зараз ми бачимо тільки треш, пресинг, зародження тоталітарної держави…

І як із цим боротися?

У будь-яких цивілізованих країнах із цим борються дуже просто, радикально… Чи треба йти знову на Майдан? Мені важко сказати. Якби я був політиком, то знав би це більш чітко. Але однозначно я робив би все не так, як роблять опозиційні політики, це точно. Для змін потрібна реально підтримка різнобічного населення України – а для цього треба розуміти свій народ, розуміти, що він хоче. Ось це – завдання політика! А нам треба розуміти, як боротися з тими людьми, котрі зараз окупували крісла влади. Вони, звісно, сидять там тимчасово, але скільки триватиме це «тимчасово», залежить від українського народу. Якщо хтось думає, що вони самі підуть, то він глибоко помиляється. Терпіти можна, але хіба ж до гробу терпітимеш?..

Яка політична сила тобі зараз імпонує?

На минулих президентських виборах у першому турі я підтримував Ющенка, а коли він програв, то пішов до Тимошенко. Мав пропозицію від обох цих таборів. Зараз – навіть не знаю. Якщо буде якесь об’єднання демократичних опозиційних сил, то підтримаю їх. Думаю, тільки таке об’єднання і необхідне. Якогось конкретного політика я зараз не бачу, всі трохи недотягують.

В Інтернеті на президентський пост висували твого друга Олега Скрипку, ти б його підтримав?

Думаю, сам Скрипка не голосував би за такого кандидата. Це ж був жарт насправді. Президент має бути зовсім іншою фігурою. Скрипка класний артист, продюсер, прекрасно займається музикою, для чого йому йти в президенти?!

У нас класні артисти часом у Раду ходять…

І що вони там зробили? Прийшли – і пішли. Бо нема чого їм там робити. Артист – це артист. Якщо ти хочеш бути політиком, ти маєш перестати бути артистом, це однозначно. Бути політиком, особливо в Україні, – це зовсім не шоу.

Руслана казала, що пішла в депутати, аби боротися за права музикантів…

Ну і що? І де права? Отож-бо. Ефекту нуль. Так само і Вакарчук…

А у нас за права музикантів і правда треба боротися?

Так! Я навіть разом із іншими музикантами зустрічався із Оленою Бондаренко, з наболілого приводу – урізання квоти звучання українського продукту на нашому радіо і телебаченні. Питаю в неї: “Пані Олено, а що це за фігня, що це ви таке придумали?» І нічого, говорили-балакали, сіли та й заплакали – нічого не змінилося. Із її боку це був піар, а, може, й замовлення. Навіть не знаю, чи та квота зараз діє. По-моєму, деякі радіостанції, які крутили українську музику, зараз її не ставлять, а крутять російську попсу весь час. Що воно їм дає, не розумію. Це непрактично, невигідно і непрофесійно.

Музикант в Україні може заробити на своїй музиці? Багато хто з артистів скаржиться, що диски не продаються…

У нас теж вони особливо не розкуповуються. Але ми продаємо їх після концертів. Прямо біля автобуса, під час фотосесій, величезний натовп купує диски прямо з наших рук – 3-4 тисячі гривень одразу отримуємо. Це наш товар, ми його продали, розписалися і поїхали. Це не наш заробіток, просто от на бензин, наприклад, вистачає. Копієчка до копієчки (сміється – Авт.)…

У Росії ви виступаєте?

Час від часу. Приймають нас нормально, підтанцьовують.

А в Україні більше концертів, мабуть, у західних областях?

Жодної різниці. Ми от їздили в Харків на фестиваль «Печенізьке поле», який робить Добкін. Ніколи б не подумав, що він дасть бабло на такий фестиваль, і йому це сподобається. Вийшов такий потужний український фест, і Добкін у вишиванці там скакав під гурт «Мандри»… Це добре. Головне – що я не беру участі у їхніх політичних історіях. Це інша історія.

На фестиваль української музики я приїду, а від політики мене позбавте. Ми іноді отримуємо запрошення виступити на Майдані. Якщо там має виступати президент України Янукович – я відмовляюсь. Якщо його не буде – погоджуюсь. Просто я за нього не голосував, маю право. Я не кажу, що він поганий чи добрий, це виборцям судити. Всі ж бачать, що відбувається…

Нові підручники історії, наприклад, видають…

Я чув цю історію, про те, що в нових підручниках нема помаранчевої революції, УПА… А чого ви чекали від Табачника? Я б узагалі Табачника закрив за антидержавну діяльність. У мене складається враження, що він просто давній агент спецслужб сусідньої держави. Не кажу, що так є, але так може бути абсолютно реально. Або він агент спецслужб, або він божевільний. Або й те інше одразу. Бо як інакше пояснити те, що він робить? Якби він був просто громадянином, це була б його особиста проблема, але він займає таку посаду…. Ну, що ще сказати? Бачили очі, що купували…

Розмовляла Яна Данилевська

Фото УНІАН

 

Джерело: УНІАН

Залишити коментар

Filed under "2011-2013", Фоменко Сергій (Фома, Мандри), мандри, подорожі, туризм

Напишіть відгук

Please log in using one of these methods to post your comment:

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s