Спецслужба проти спецслужби

01.10.2010
Спецслужба проти спецслужби
Науковець Володимир В’ятрович: “УПА перевербовувала двiчi”

Дискусiя з приводу того, чи правильно розкривати архiви СБУ, де у папках КДБ УРСР залишилися прiзвища тисяч агентiв радянської спецслужби, якi боролися з українським визвольним рухом, зазвучала особливо активно, коли СБУ порушила справу проти науковця Руслана Забiлого, який дослiджує таємнi сторiнки iсторiї УПА.

Голова СБУ Валерiй Хорошковський, виступаючи на телебаченнi, недвозначно сформулював свою позицiю: “А чи давали дозвiл на розсекречення ще живi ветерани-працiвники спецслужби?”. Це доволi дивна позицiя керiвника спецслужби, iсторiя якої починається з 1991 року.

Експрес” спробував разом з екс-керiвником Галузевого держархiву СБУ Володимиром В’ятровичем з’ясувати, якi ж таємницi можуть мiстити пожовклi сторiнки.
“З Червоною Армiєю не воювали”

— Коли розпочалися бойовi дiї мiж УПА i радянськими вiйськами?

— Системну боротьбу з Українською Повстанською Армiєю НКВД розпочав вiдразу ж пiсля того, як нiмецько-радянський фронт прокотився на захiд через територiї, на яких УПА базувалася. Попри нинiшнi заяви деяких екзальтованих осiб про те, що “бандерiвцi стрiляли у спину Червонiй Армiї”, насправдi боїв мiж УПА i Червоною Армiєю майже не було.

Саму УПА червоноармiйцi, як ранiше й нiмецький вермахт, мало цiкавили. Для повстанцiв головним об’єктом атак була окупацiйна адмiнiстрацiя та вiйськова сила, на яку вона опиралася. Такою силою були внутрiшнi вiйська та вiйська НКВД. Вони йшли вiдразу за Червоною Армiєю, тому що радянське керiвництво сумнiвалося в надiйностi фронтовикiв у разi боїв з УПА i майже не задiювало їх у цiй боротьбi.

— Якi найбiльшi конфлiкти мiж УПА i радянськими вiйськами задокументованi в архiвах?

— Один iз найбiльших боїв вiдбувся бiля села Гурби на Волинi в квiтнi 1944, коли 30 тисяч енкаведистiв намагалися оточити i розбити 5 тисяч повстанцiв. Попри численнi втрати воякам УПА вдалося прораватися з оточення.

В 1945-1946 роках вiддiли УПА часто атакували i на деяких час утримували райцентри Захiдної України.

1946 року проти Української Повстанської армiї розпочалася величезна
операцiя пiд назвою “Велика блокада”, коли на неї було кинуто пiвмiльйонне вiйсько. Воно заблокувало фактично кожен населений пункт Захiдної України. Ця блокада тривала пiвроку — з сiчня по червень — i була спричинена насамперед потребою забезпечити проведення i впровадження в життя результатiв виборiв 1946 року (якi насправдi були звичною для СРСР профанацiєю всенародного обрання влади).

Коли радянська сторона почала задiювати такi обсяги вiйськової сили,
командування УПА ухвалило змiнювати формат боротьби, бо по-старому
успiшно протистояти такiй силi було неможливо. До того УПА складалася з велих пiдроздiлiв — iз сотень по 180 — 200 воякiв кожна та куренiв по 300 — 500 осiб, якi були розрахованi на бiльш-менш вiдкритi бої з регулярними частинами ворога.

Переформатування 1946 року змiнило обличчя УПА — армiю було роздрiбнено на малi групи, вiдбувався так званий перехiд у глибоке пiдпiлля. Цi дрiбнi групи бiльшою мiрою дiяли самостiйно, а не лише за наказами центрального командування. Значно бiльший акцент УПА стала робити на пропагандистськiй роботi.

Служба безпеки проти НКВД

— Вiдомо, що i НКВД, i ОУН та УПА придiляли багато уваги наповненню
ворожого табору своєю агентурою. Хто був вправнiшим у цьому змаганнi? Якi найбiльшi успiхи спецслужб?

— Ця вiйна спецслужб на особливо високому фаховому рiвнi розпочалася саме 1946 року. Коли УПА вiдмовилася вiд дiй великими пiдроздiлами, якi легко можна було розбити ще бiльшими силами у вiдкритих боях, НКВД мусив робити акцент на агентурнiй роботi. Без цього малi мобiльнi групи повстанцiв ставали для них майже невловимими — несподiваний добре спланований удар вiддiлу УПА, блискавичний бiй iз наперед прорахованим упiвцями спiввiдношенням сил i швидке зникнення партизанiв з мiсця.

НКВД визначив своїм агентам три основнi завдання — викриття мiсць перебування повстанцiв, “розкладання” визвольного руху зсередини та дискредитацiю його в очах населення.

– А УПА?

— Там швидко зрозумiли, що одним iз головних фронтiв боротьби стає
агентура НКВД. Плюс природне зростання потреб повстанцiв у наповненнi своєю агентурою радянських структур, спричинене особливостями пiдпiльної боротьби. Тому було суттєво посилено дiяльнiсть Служби безпеки ОУН.

Це дуже цiкава структура, утворена ще на початку Другої свiтової вiйни. Вона по сутi змогла досить успiшно протистояти на таємному фронтi спецслужбам найрозвинутiших у цьому сенсi країн того часу — нiмецьким гестапо й СД та вiдповiдним пiдроздiлам радянського НКВД. Без такої потужної спецслужби з розвiдувальними i контррозвiдувальними функцiями УПА не змогла би провадити досить успiшну боротьбу мало не два десятилiття.

— Якi найбiльшi успiхи НКВД на цьому фронтi нинi вiдкрилися iсторикам?

— Велике враження справляє масштаб дiяльностi так званих агентурно-бойових груп. Так в НКВД називали перевдягнених у повстанську форму своїх агентiв, якi задля цього проходили спецiальну пiдготовку — мовну, знання мiсцевостi, звичаїв тощо.

Вони виходили на зв’язок з повстанцями i, коли вдавалося успiшно видати себе за них, створювали умови для лiквiдацiї справжнiх вiддiлiв УПА . Цiй дiяльностi сприяв вже згаданий автономний режим функцiонування повстанських бойових груп, починаючи з другої половини 40-х.

Паралельно агентурно-бойовi групи НКВД в упiвськiй подобi тероризували населення, займалися грабунками, насильством, жорстокими розправами над мирними людьми iз розрахунком налаштувати проти УПА населення, вибити з-пiд повстанцiв ресурсну i людську базу, сiяти в народi нехiть до визвольної боротьби.
В УПА були й суперагенти

— А що ж УПА?

— Звiсно, в УПА знали про таке, багато агентiв та агентурно-бойових груп викривали й знешкоджували. Ба навiть застосовували в цьому протистояннi спецслужб наступальну тактику — перевербовували агентiв НКВД i тi вже працювали на українське пiдпiлля у радянських лавах.

Iнколи доходило до подвiйних перевербовувань. Як цiкавий приклад, можна назвати Людмилу Фойю. Вона дiяла в пiдпiллi ОУН на територiї
Києва i областi, а 1944 року була схоплена енкавеесiвцями. Пiд час допитiв її перевербували i вiдправили з завданням на Волинь. Вона мала зв’язатися з керiвництвом тамтешнього пiдпiлля, аби вивести його на так званий легендований провiд ОУН у Києвi. Тобто, зав’язати контакти з вигаданим НКВД проводом нацiоналiстiв, завдяки чому радянська спецслужба сподiвалася лiквiдувати повстанський рух на Волинi.

Людмила Фойя прийшла до волинських пiдпiльникiв iз зiзнанням про це завдання НКВД. Служба безпеки ОУН вирiшила продовжити цю гру.
Повстанцi з допомогою агентки вийшли на столичних енкаведистiв, якi
вдавали з себе провiд, i провели успiшну операцiю з їх лiквiдацiї.

Людмила Фойя пiсля цього ще довго воювала в лавах Української
Повстанської Армiї, була пiдпiльною письменницею, написала низку цiкавих збiрок оповiдань пiд псевдонiмом Перевесник про повстанську боротьбу. Загинула 1950 року, вiдриваючись вiд переслiдування групою енкаведистiв.

Але, зрозумiло, що викривати i знешкоджувати агентуру i агентурно-бойовi групи вдавалося далеко не завжди. Тобто, i знешкоджувати боївки УПА, i вводити в оману населення радянським провокаторам часто вдавалося. З часом — дедалi бiльше.

— Про якi масштаби агентурної дiяльностi дiзналися iсторики?

— Навiть нинi, через пiвстолiття, ця дiяльнiсть дуже мало дослiджена. Лише в останнi роки, з вiдкриттям архiвiв СБУ, iсторики змогли дiзнатися бiльше про тi спецоперацiї. На приблизнi данi про кiлькiсть агентiв Служби безпеки ОУН у радянських структурах ми ще не вийшли, хоча тривалiсть українського опору та чисельнiсть успiшних бойових та пропагандистських акцiй свiдчить: проникнення в державний органiзм ворога на заходi України мусило бути значним.

Про успiхи з радянського боку вiдомо бiльше, бо вони в колишнiх архiвах КДБ бiльше на поверхнi, бiльше систематизованi. З радянського боку масштаб цiєї роботи вражає — в окремi перiоди кiлькiсть агентурно-бойових груп НКВД на територiї поширення повстанського руху сягала понад 100. Уявляєте, скiльки населених пунктiв вони покривали своєю дiяльнiстю водночас?

Дiяли впродовж усього часу iснування УПА. Останнiй документ про намiр створити таку групу датований 1961 роком!

Одним iз найбiльших успiхiв радянських спецслужб в агентурнiй роботi було впровадження своєї людини пiд псевдонiмом Кiров у пiдпiлля на територiї Прикарпаття. Врештi цей агент — його справжнє iм’я Роман Тучак — навiть став надрайоновим керiвником Служби безпеки ОУН. Своє становище вiн, вiдповiдно, використовував для того, щоби лiквiдовувати повстанцiв пiд приводом очищення пiдпiлля вiд агентiв НКВД.
Повоювали i в 60-х

— Якщо 1961 року ще стояло питання про створення фальшивої боївки УПА, то значить, справжнi загони УПА дiяли до того часу?

— Остання наразi зафiксована iсториками бойова сутичка з участю пiдпiлля вiдбулася 12 квiтня 1960 року у Пiдгаєцькому районi Тернопiльщини. Троє повстанцiв — двоє чоловiкiв i жiнка — вiдбивалися вiд облави, яку влаштували в лiсi. Чоловiки загинули (один сам застрелився, аби не датися живим в руки НКВД), а жiнку заарештували i заслали на багато рокiв у табори.

— А який перiод можна назвати “зоряним часом” УПА?

— Сучаснi дослiдження виводять бiльшiсть iсторикiв, якi вивчають цю тематику, на чисельнiсть УПА у 1944 роцi 40 тисяч осiб. Це був пiк. Загалом ж через Українську Повстанську Армiю пройшло близько 100 тисяч.

Але треба розумiти, що УПА — це не лише “штатнi” бойовi одиницi. Це й велика iнфраструктура пiдпiлля, яка забезпечувала повстанцiв харчами, одягом, iнформацiєю, зв’язком… Тобто, це був рух значно ширший за сотню тисяч.

Внутрiшнi звiти НКВД дають розумiння масштабiв цього руху в широкому сенсi. У 1954 роцi керiвниковi НКВД Лаврентiєвi Берiї зробили звiт про лiквiдацiю пiдпiлля на територiї України. Пiдлеглi доповiдали своєму московському зверхнику про пiвмiльйона репресованих за пiдтримку українського повстанського руху.

Фактично на рiвних Служба безпеки ОУН змагалася з радянськими
спецслужбами до кiнця 40-х — початку 50-х рокiв.

Далi безмежний людський i матерiальний ресурс, видiлений НКВД для
лiквiдацiї пiдпiлля, рано чи пiзно мусив привести до поразки повстанцiв — успiху їм додавала боротьба за свiй народ на своїй територiї, але перемогти найпотужнiшу iмперiю свiту без зовнiшньої допомоги було неможливо. Звiсно, це був програш лише на тому конкретному iсторичному етапi, бо у вiдродженнi масової української нацiональної свiдомостi у 80 — 90-х роках iсторiя мужньої боротьби УПА, пам’ять про конкретних борцiв у багатьох сiм’ях вiдiграли надзвичайно велику роль.

— Як ви думаєте, справа проти науковцiв “Тюрми на Лонцького”, яку порушила СБУ, може пояснюватись впливом росiйських спецслужб, якi не зацiкавленi, щоби методи роботи їх агентури стали широко вiдомi?

— Переконаний, це одна з головних причин, чому така справа з’явилась.

Андрiй ГАНУС,

Джерело: Експрес

Advertisements

Залишити коментар

Filed under В'ятрович Володимир

Напишіть відгук

Please log in using one of these methods to post your comment:

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s