Чат з Володимиром Лисом

  початок
16 жовтня 2011 року в 14.00
Володимир Лис
Журналіст, прозаїк, драматург


15 Ноября, 09:30 : ніна
Вопрос: Пане Володимир, ви маєте досвід співпраці з різними видавництвами? З якими видавництвами було працювати комфортно?
Ответ: На жаль, цей досвід вимушений, хоча кожного разу я сподівався, що ось це видавництво буде вже моїм назавжди. Не виходило з різних причин. Єдине видавництво, в якому видав три книжки – «Твердиня». Добре, в принципі, працювалося з «Фоліо», «Богданом», «Грані-Т». Але зараз я, здається, (тьху-тьху, щоб не зіврочити) знайшов таке видавництво – «Книжковий клуб сімейного дозвілля». Воно і шанує автора, і вміє розкручувати, і взагалі умови співпраці досить сучасні, ще якби був більшим гонорар. Але, як для України, і те непогано. Сподіваюся, там незабаром, на початку наступного року, вийде мій новий роман «Іван і чорна пантера», який, можливо, здивує більше, ніж «Століття Якова». Хоча він таки дуже відрізняється від того ж «Століття…». Запрошую у маленьке поліське село Кукурічки, де живе мій дивак, Поліщук Іван, який хоче заманити в те село американську супер-модель.

15 Ноября, 09:31 : ніна
Вопрос: Ваші романи цілковито різні. Який роман ви плануєте роками написати?
Ответ: Я люблю експериментувати, але, мені здається, всі вони написані Володимиром Лисом і його стилем. Щодо майбутнього, то боюся зіврочити. Єдине скажу, хочу ще написати і про наше Полісся, і про хутір, на якому я народився і провів дитинство. Може, той шматочок нашої української землі якраз буде тим моїм острівком душі, який буде цікавий і іншим, і який якнайліпше висловить все, що я хотів сказати, грішний, цьому світові.

15 Ноября, 11:15 : Віктор Вербич
Вопрос: Добрий день, дорогий побратиме! Досі перебуваю під дивовижним вражененням від книги радіоп”єс (твоїх і Надіїних), яка щойно побачила світ у видавництві “Твердиня”. Ще раз – спасибі!
І, з твого дозволу, – два запитання.
Чи здійснюється переклад “Століття Якова” , “Острова Сильвестра” на інші мови, передовсім – на англійську.
А друге, болісне не тільки для літераторів: чи вдасться, на твою думку, після суботнього другого етапу письменницького з”їзду зберегти НСПУ? Чи це вже буде кілька структур – з Яворівським, з Барановим іт.д. ?
Ответ: Вітаю, Вітю! Дякую за добрі слова.
Щодо перекладів, то окремі перекладачі хочуть це зробити, а один із них, здається, вже здійснив переклад мого роману. Але, боюся, зіврочити, бо вже були приклади, коли бралися перекладати, а до видання не доходило. Але поки що йдеться про слов’янські мови, а щодо англійської – це тільки, як у тому анекдоті: «фантастика в іншому відділі». Щодо другого етапу з’їзду, то ждати вже недовго. Як буде – побачимо.
Мені здається, що своїми діями, тотальним натиском пан Володимир Олександрович сам налаштовує проти себе. Запитай наших волинських письменників, яку роботу з ними проводив депутат від БЮТу. І обіцяв всіляку підтримку, і залякував. А, виявляється, в інших кількох областях – те ж саме. Хоча я не певен, що цей же депутат знає тих письменників, яких обдзвонював, яких улещував, і чи читав він хоча б їхні книжки. А із розісланим письменникам виданням, із витягнутою на світ Божий заявою Баранова про вступ до Спілки письменників, яка нібити його компрометує, це вже, як мовиться, «повний абзац».
Я думаю, що і тобі, як мені, це щось нагадує вже призабуте. Ну, нащо так, висловлюючись мовою певного персонажу, братове?

15 Ноября, 23:49 : Куська
Вопрос: Чи є аудіоверсії Ваших радіо-п”єс? Якщо так, то де їх можна придбати?
Ответ: Аудіо-версій поки що немає. Хіба що їх можна записати під час трансляції по радіо. Але у луцькому видавництві «Твердиня» вийшла збірка моїх і Надії Гуменюк радіоп’єс, які перемагали на конкурсі. Назва збірки: Надія Гуменюк «Охоронець для янгола», Володимир Лис «Полювання на брата». До книжки увійшли радіоп’єси Надії Гуменюк «Тополинка», «Самотня жінка бажає познайомитися, або Ігри для риб», «Охоронець для янгола» і радіоп’єси Володимира Лиса «Полювання на брата», «Тютюн», «Коровайниця». Здається, це перша збірка радіоп’єс в історії нашого книговидання взагалі.
Шукайте і читайте, якщо цікавитеся цим жанром.

15 Ноября, 23:51 : Куська
Вопрос: Чому Ви вирішили працювати в жанрі радіоп”єс? адже зараз його практично не існує
Ответ: Я колись писав п’єси і для театру, і одну написав для радіо, а потім під впливом дружини і сина написав і послав радіоп’єсу «Полювання на брата» на Перший всеукраїнський конкурс радіоп’єс «Відродимо забутий жанр». І несподівано отримав першу премію. Але не можна сказати, що такого жанру, як радіоп’єса не існує. У нас зараз є багато гарних авторів, які пишуть для радіо-театру. Слухайте щонеділі радіо «Культура», а часом і по Першій програмі передають. Шкода, що керівництво Національної радіокомпанії вирішило припинити цей конкурс. Сподіваюся, що поки що.

15 Ноября, 23:56 : Валентин, Дніпропетровськ
Вопрос: Пане Володимире, як ви оцінюєте стан сучасної журналістики? Як ставитесь до замовних матеріалів (джинси) в пресі і на ТВ?
Ответ: Є справжня журналістика, є геть продажна, а є – вимушено продажна. Я – за справжню. До замовних матеріалів ставлюся однозначно негативно.

15 Ноября, 23:57 : Валентин, Дніпропетровськ
Вопрос: На які теми Ви як журналіст найчастіше пишете?
Ответ: Як редактор відділу політики мушу писати про політику. А люблю писати, як кажуть, на моральні теми, про людські долі, про літературу. З багатьох розповідей про реальні долі народжуються і художні твори.

16 Ноября, 10:28 : Дарина Л
Вопрос: “Століття Якова” прочитала з великим задоволенням за кілька ночей. Дуже дякую Вам за гарну якісну книжку. Мені цікаво, чи всі історії в книзі вигадані чи ви брали якісь сюжети з життя? Чи існувала насправді така польська панянка, яка переїхала жити в укр. село? Дякую за відповідь
Ответ: У «Столітті Якова» переплелися і реальні сюжети з життя, і авторська фантазія. Деяким другорядним персонажам я навіть залишив імена, які вони мали в реальному житті, наприклад, чоловікові, який справді врятував моє село від поляків. Що цікаво, деякі критики і читачі якраз вигаданими вважають реальні ситуації, а вірять тому, що нафантазував автор. Це щось та означає, принаймні те, що треба й далі писати.
Багато хто не вірить у реальність ситуації із Зосею, але реально Зося була нашою сусідкою в селі, коли ми переїхали туди з хутора. Її чоловік справді, як казали, привіз із війська польського, а саму історію її життя і випробувавнь я вже нафантазував сам. Тільки справжня Зося не загинула, а дожила до солідного віку.

16 Ноября, 10:29 : Дарина Л
Вопрос: Звідки берете натхнення на написання? Як приходять ідеї? Що вас надихає?
Ответ: Я вже казав про те, що література для мене – це свого роду психотерапія для душі, яка допомагає рятуватися від тих «мєрзостєй жизні», яких, на жаль, багато в житті, яке нас оточує. Міг би повторити слідом за класиком, що не уявляю, як рятуються від цього життя ті, хто не пише. Бо ж не можна всерйоз сприймати те, що нам пропонують і влада, і реклама, і проповідники, і політики, і всі, яким немає числа, і від яких немає порятунку.

16 Ноября, 11:03 : ніна
Вопрос: Поліський діалект – особливий. Як вам вдалось його відтворити? Як взагалі вдається перемагати з романами, в яких не літературна мова, а жива?
Ответ: Читачі кажуть, що вдалося відтворити. Але я читав і твердження, що цей роман написаний всупереч всіляким правилам української мови. Я вважаю, що там просто використана справді жива мова, якою й досі розмовляють у моєму селі Згорани (в романі – Загоряни). Ніколи не писав спеціально на якийсь конкурс чи під конкретне замовлення, просто писав і посилав на конкурс чи у видавництво.

16 Ноября, 11:11 : Віталій
Вопрос: Скільки часу ви пишете один роман? І як пишете – за кілька тижнів коли є натхнення чи кожного дня по 20 сторінок?
Ответ: Як правило, на роман йде від року до двох. Іноді задум виношується дуже довго, навіть кілька десятиліть, як було зі «Століттям Якова», а пишеться на одному подиху.

16 Ноября, 11:12 : Віталій
Вопрос: Що вам особисто зараз дає членство в НСПУ, крім головного болю?
Ответ: Нічого майже не дає. Хіба що спілкування з такими ж самими, як тепер кажуть, письмаками. Я вступив до НСПУ лише в 2004 році, коли на Спілку, як мені здавалося, справді наїжджали. Але і до того писав, і тепер пишу. І до того також виходили книжки.

16 Ноября, 11:13 : Зоя
Вопрос: Пане Володимире, доброго дня! Кажуть, що Ви є народним синоптиком. Розкажіть, будь ласка, трошки про це. На чому базуються Ваші прогнози – на народних прикметах, спостереженнях? Хто Вас цій справі навчив?
Поділіться, будь ласка, Вашим прогнозом на цю зиму. Дякую.
Ответ: Я вже так багато розповідав про своє хоббі, що утримаюсь. Тим більше, що я про все це детально розповів у книзі «Таємна кухня погоди». Якщо бажаєте, вишлю. Тим більше, що коштує вона якихось сім гривень.

16 Ноября, 11:18 : Bell
Вопрос: Вітаю вас, пане Володимире! Скажіть, як ви вважаєте, чиї твори з сучасних українських письменників вивчатимуть діти в школі років через п’ятдесят, сто? І чому? Чи хотіли б ви, щоб ваші твори потрапили до шкільної програми?
Ответ: Кого вивчатимуть, і чи хотів би я потрапити до шкільної програми… Все розставить на свої місця мудрий дядько час. Гадаю, що принаймні Валерія Шевчука чи Василя Голобородька та й багатьох інших і тоді не забудуть.

16 Ноября, 11:22 : Катя821
Вопрос: Добрий день. Кого із волинських авторів Ви вважаєте достойним Шевченківської премії?
Ответ: У нас на Волині є Шевченківський лауреат Василь Слапчук. Є дуже гарна поетеса і прозаїк Надія Гуменюк, поет Петро Коробчук, талановитий молодий прозаїк Сашко Клименко, молоді поетеси, які, гадаю, ростимуть… А хто яким лауреатом стане – покаже час.

16 Ноября, 12:02 : finn
Вопрос: Як журналіст, чи відчуваєте ви тиск цензури на себе зараз?
З яких ЗМІ найчастіше дізнаєтеся новини?
Ответ: Не відчуваю, бо працюю в такому виданні, де можна все-таки цензуру ігнорувати. Новини дізнаюся з теленовин, газет, таких як «День», «Експрес», «Дзеркало тижня», «Україна молода».

16 Ноября, 12:03 : finn
Вопрос: Поділіться вашою оцінкою, якими є основні вади української журналістики? Чи досягне наша журналістика колись рівня CNN, BBC…?
Ответ: Основні вади – це те, що журналістика мусить у багатьох випадках, на жаль, продаватися. А щоб не продаватися, треба щоб було або потужне видання, або сміливий і незалежний журналіст. Хоча газеті, в якій я працюю, «Волинь нова», вдається залишатися у багатьох випадках незалежною, висловлювати і писати те, що думаємо.
Будемо сподіватися, що досягне. Дожити б до цього. Хоча в нас є окремі непогані видання.

16 Ноября, 12:58 : соня
Вопрос: Чи правда, що Ви користуєтеся друкарською машинкою, а не комп’ютером, і досі не користуєтеся електронною поштою?))
Ответ: Я пишу ручкою. А потім уже текст мені набирають на комп’ютері. Сподіваюся, може, у недалекому майбутньому освою комп’ютер. Хоча моя дружина, відома письменниця Надія Гуменюк, вже твори набирає тільки на комп’ютері.
Електронна пошта у мене є на роботі.

16 Ноября, 13:01 : Kuka
Вопрос: Наскільки нинішня державна гуманітарна політика сприяє популяризації укр. літератури?
Ответ: Не сприяє або майже не сприяє. Я б хотів дожити до того часу, коли наша держава виділятиме стільки коштів на переклад українських письменників і видання закордоном, скільки виділяють хоча б скандинавські країни, набагато менші за Україну.

16 Ноября, 13:19 : українець
Вопрос: Які твори сучасних українських авторів Вас вразили? І чим саме? Дякую.
Ответ: З останнього прочитаного це книжка оповідань, повістей і романів Броніслава Грищука «Політ нічної ластівки», це «Звірослов» Тані Малярчук, це «Бора» Галини Вдовиченко, це «Коростишивський Платонов» Олександра Клименка, це «Історія» Ксенії Харченко і ще чимало хороших різних творів, зокрема, романи Володимира Даниленка, Галини Пагутяк, Степана Процюка, «Непрості» Прохаська.
Рекомендую всім прочитати роман «Білий вовк на Чорному шляху» Надії Гуменюк, який зайняв у конкурсі «Ярославів Вал» друге місце слідом за «Чорним вороном» Василя Шкляра. «Чорного ворона» добре розкрутили, а от «Білого вовка…» – ні. А там йдеться не тільки про пригоди сучасного комп’ютеризованого підлітка у XVII столітті, а й про те, що було б, якби Богдан Хмельницький не програв, а виграв Берестецьку битву.
А всі названі твори вразили добротним художнім рівнем, саме своїм голосом, а не прихованим епігонством, як то буває. І дуже якісною українською мовою. За таким напрямком, вважаю, майбутнє.

16 Ноября, 13:22 : Dafny
Вопрос: Хто є вашим першим читачем? Як Ви ставитесь до критики? Чиї зауваження берете до уваги? Коли знаєте, що книга готова?
Ответ: Моїм першим читачем є дружина, відома письменниця Надія Гуменюк. Як і я – її першим читачем.
До критики ставлюся нормально, якщо це хороша аргументована критика. Хороша в тому плані, що необов’язково гладить по голові, а кваліфіковано аналізує твій твір. Як, наприклад, зробили зі «Століттям Якова» Ярослав Поліщук, Євген Баран, Людмила Скорина, Роксолана Свято та інші, як несподівано цікаво проаналізували «Острів Сильвестра» Василь Пташина і Ніна Герасименко.
Ось зауваження таких кваліфікованих критиків і беру до уваги.
Не знаю, як визначити той день і час, коли книжка готова. Щось підказує, що твір вже відбувся, і далі писати, правити немає потреби. Або просто набридло це робити.

16 Ноября, 13:22 : Dafny
Вопрос: Як ви думаєте, ваш журналістський досвід помагає чи заважає Вам у роботі?
Ответ: Досвід не заважає, але працювати, як кажуть, «на два фронти» вже досить важко. Хоча саме під час багатьох журналістських зустрічей я і почув цікаві історії, які потім у переробленому, переосмисленому вигляді ставали художніми творами.

16 Ноября, 13:26 : Василинка
Вопрос: Якщо не комерційна таємниця, розкажіть яким накладом вийшла книга “Століття Якова”? І наскільки успішно вона продається?
Ответ: Вже вийшов, здається, четвертий наклад «Століття Якова». Отже, книжка таки успішно продається і стала, як мені сказали, вже (боюся неправильно назвати це слово) «лонгстеллером», тобто тим, що довго продається. Але сумно, що 18 чи скільки там тисяч – це вже для України великий тираж. Але дай Боже і цього не зіврочити.

16 Ноября, 13:26 : Василинка
Вопрос: Чи подорожуєте Ви Україною? Які Ваші улюблені місцини? Де любите відпочивати і як?
Ответ: Цього року, окрім рідної Волині, Львова та Львівщини, я побував на Донеччині і в Одесі та Одещині. А взагалі найкраща природа у нас таки на Поліссі. Найліпший відпочинок для мене із книжкою в руках під шум дощу. Хоча природу я люблю.

16 Ноября, 13:27 : Вареник
Вопрос: Пане Володимире, які страви Ви полюбляєте і чи любити готувати?
Ответ: Люблю і борщ, і відбивні, і деруни, і млинці, і салати, одним словом, все, що дуже добре вміє готувати моя дружина Надія, яка вміє добре і писати, і готувати. А я хіба що можу приготувати яєшню по-поліськи, рецепт якої я описав у минулорічній збірці «Одкровення в кафе «Пегас». Ну, і ще я є фанатом чаю. І знаю 15 рецептів його заварки. Як і в комбінації з різними травами, так і самого чорного чаю.

16 Ноября, 13:29 : Ганна_
Вопрос: Як Ви ставитесь до своїх читачів? Чи любите проводити з ними зустрічі? Чи були якісь кумедні історії з шанувальниками?
Ответ: Я завжди вважав, що якщо є хоч одна людина, яка зацікавилася твоїм твором, то це добре. А якщо їх багато – то це супер. Якщо знаходиш собі спільників по духу – вдвічі прекрасніше.
Коли запрошують на зустрічі – не відмовляюся.
Кумедних випадків було чимало. Були й, як то кажуть, прикольні листи. Один читач, наприклад, написав, що вже років п’ять нічого з того, що я написав, не читає, бро його не влаштовуюьть мої політичні погляди. А далі почав сперичатися із думками, викладеними в статтях, і з моїм романом. Я довго сміявся, бо звідки він це знає, якщо вже давно не читає?

16 Ноября, 13:31 : Олег_Т
Вопрос: У Вікіпедії пише, що зараз ви редактор відділу державного будівництва волинської газети. Як Ви думаєте яка національна ідея українців? І чи є вона у нас взагалі?
Ответ: Вікіпедія відстає, бо я вже років п’ять, як редактор відділу політики.
Щодо національної ідеї, то вона, мабуть, повинна бути такою: вірити у себе, у ті моральні цінності, які заклали батьки й діди, у звичаї свого роду і народу. І розповідати про все це світові.

16 Ноября, 13:33 : Ролінг
Вопрос: Які предмети Ви любили в школі?
Ответ: Любив літературу, історію, географію, астрономію. Найбільше терпіти не міг алгебру.

16 Ноября, 13:50 : Орися
Вопрос: Розкажіть як Вам писалося про життя видатних дітей? Чому Ви вирішили писати саме про цих людей (Сократа, Данила Галицького, Фернандо Магелана, Ісаака Ньютона, Шарлоту, Емілі та Ен Бронте)? Чи хотіли б ви продовжувати писати в цій серії, якщо так, то про кого б далі написали?
Ответ: Цікаво писалося, із задоволенням. Я свідомо обрав собі тих героїв, про дитинство яких відомо дуже мало, одну-дві деталі. Тут був простір для фантазії. І обирав ще тих, кому і в дитинстві доводилося долати перешкоди і гартувати характер. Навряд чи про когось ще буду писати, хіба що розширю розділ про Данила Галицького, додам і про його брата Василька, і, може, напишу повістину вже під іншим кутом.

16 Ноября, 13:51 : Орися
Вопрос: Як Вам цьогорічний Львівський форму? Що найбільше запам”яталося? Що сподобалась, а що ні? Які книжки Ви особисто собі там купили?
Ответ: Форум запам’ятався, насамперед, спілкуванням. Але бракує йому новизни, все йде по наїждженій колії. Для мене був цікавий тандем з польським письменником Лукашем Стурчаком, де він читав уривки зі свої повісті «Галіція», яку переклав Тарас Прохасько, а я із «Століття Якова» – ті сторінки, які стосуються українсько-польського конфлікту в Україні 1943 року.
Книжок завжди купую чимало, серед цьогорічного «ужинку», мабуть, найцікавіше – книжки Нобелівських лауреатів Бергсона, Мілоша, Ле Клезіо.
Джерело: Главред

Залишити коментар

Filed under Лис Володимир

Напишіть відгук

Please log in using one of these methods to post your comment:

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s