КОМУ ВНИZ дають інтерв’ю Олександрові Євтушенку (1993)

Поєднання професійного статусу і незалежності — річ надзвичайно складна. «Кому Вниз» пізнали це на власній шкурі. Біографія групи має два періоди: до «Червоної Рути» й укладання угоди з фірмою «Кобза», та — після. До — це випадкові концерти на поганому саунді, існування без копійки в кишені, і — без жодних перспектив. Тож «Кому Вниз» вдячні театру-студії «АРТ», який узяв їх під свій «дах», вдячні колишньому адміністраторові Катерині Судоргиній… Після — це десятки й сотні концертів в Україні та за її межами, нормальний робочий ритм, просто щаслива можливість працювати у фахових межах.


Сьогодні вони працюють як професійна група, але й не втрачають творчої незалежності. Мають і цінують свободу маневрування.
Ще донедавна за репетиційну базу «Кому Вниз» правив напівзруйнований підвал колишньої школи КДБ. Це — символічно. Це — ще один штрих до суворого іміджу групи, що тримається на контрасті чорного й білого. Елітарний національний демонізм «Кому Вниз» іде з рок-андеграунду. Вони — саме звідти. Вони — це Андрій Середа — лідер-вокал, Сергій Степаненко — бас-гітара, Вячеслав Макаров — гітара, Володимир Збродський — адміністратор групи, та Євген Разін — ударні інструменти.
10 лютого 1993 року «Кому-Вниз» виповнилося п’ять років. Отож, перше питання, адресоване Андрієві Середі:
— Про що думали в день народження групи, що згадували!
— Що?.. Київський рок-клуб зразка 1987—1988 років. Спогади були із ностальгійним присмаком, адже тоді відбувся наш перший публічний виступ. Згадаймо такі команди, як «Едем», «Квартира 50», «В. В.», «Загублений світ»; атмосферу, що панувала тоді, друзів, котрі нам допомагали.
— На якому витку «Кому Вниз» перебуває нині!
— Ми — група консервативна. У тому розумінні, що не змінюємо своєї лінії, яка давно вже визначена. Розумієш, може мінятися звук, стиль, але головна лінія, спрямована на нонконформізм, внутрішню чесність перед собою — залишаються. Існує чимало команд, які відходять від проблем, пристосовуються до публіки, зраджують собі. Це — не наше.

— Був час, коли стиль «Кому Вниз» пов’язували з панк-роком. Я сам дотримувався погляду, що музика «Кому Вниз» містить елементи неортодоксальної естетики панку.
— Деякі наші ранні речі справді містять елемент «розрухи», мають такий собі розбишацький характер. Але все це — лише реакція на тогочасний лад. І не більше. Нині цей лад уже змінився, сталася переоцінка цінностей. Водночас змінилася музика. Змінилася в бік традиційно-виваженого мейнстриму.
— Чого, на ваш погляд, бракує в репертуарі «Кому Вниз»!
— Бракує — не те слово. Страшенно хотілося б створювати речі такого пронизливо-просвітленого плану, які б дарували надію, знімали б з душі гидотну оману сьогоденного бруду. Хотілося б створювати містерію, яка була б поетичною і духовною водночас. Взагалі, треба більше експериментувати, шукати нове, несподіване. На жаль, на все це бракує часу.
Часто закидають, що ви, мовляв, кон’юнктурники, експлуатусте тему національного відродження в Україні, і тим заробляєте собі на життя…
— …І що нас із тельбухами купив Рух, а закордонні націоналісти підтримують своїми «-зеленими». Що тут сказати? Деякі наші речі, як-от «Суботів», підводять людей з місць, украй емоційно реагує публіка на «Ельдорадо», «Розриту могилу». Але це не кон’юнктура з нашого боку. Це — адекватна реакція на закладений у тих речах драматизм. «Суботів» для нас — це реквієм по Україні. Це — осмислення трагедії, це — вирок тоталітарній кому¬ністичній системі. Якщо ми щось і експлуатуємо, то, напевно, власні душі. Щодо національного відродження, то ми були б раді вкласти в це бодай частку душі. Але ми проти шароварної революції.
— Відомо, що 1991 та 1992 роки минули для вас під знаком кінематографа. Ви багато знімалися, рідко виступа¬ли, а на репетиції взагалі випадали лічені години.
— Наш минулорічний досвід роботи в кінематографі добряче поламав репетиційний режим. Виявилося, що не вміємо переключатися. Знімальний майданчик, студія звукозапису, концерт, репетиція, гастролі — усе перебігає строкатою стрічкою перед очима. Кінодосвід має два боки. Негативний — несмак кіношників, їхній «невруб» в інші жанри. Позитивний бік — призвичаїлися до камери.
— «Іван та Кобила», «Натурник», «Кому — Вгору, Кому — Вниз» — ці стрічки з’являться, напевно, нинішнього року. Яку участь у тих картинах брала група «Кому Вниз»!
— У фільмі «Натурник» я грав головну роль, а в «Івані та Кобилі» музиканти «Кому Вниз» — рекетири. Для цього фільму спеціально написали пісню «Сумна жінка» на вірш Володі Цибулька. Приємно було працювати над стрічкою Укркінохроніки під назвою «Українці, ми врятовані». Фільм присвячено моральним наслідкам Чорнобиля. Там — чотири наші пісні, серед них «До Основ’яненка» та «Суботів».
— А що нового в репертуарі!..
— Чимало нового. Над новою програмою працюємо з насолодою. Стилістично — це вже щось інше, але за духом — «Кому Вниз».

Розпитував Олександр ЄВТУШЕНКО
Джерело: часопис “Україна” (№6, 1993)

Залишити коментар

Filed under "Кому Вниз", Середа Андрій (Кому вниз)

Напишіть відгук

Please log in using one of these methods to post your comment:

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s