Сашко Лірник: В українській мові матюків немає

2138419 березня 2012 р.

«Коротенькою казкою можна сказати більше, ніж багатотомним романом», – запевнив казкар.

На сайті «Главред» відбувся чат із відомим українським казкарем Сашком Лірником.

 

Спілкуючись із читачами, він розповів про казку, як «великий скарб і надпотужну зброю», про власне ставлення до визнання і прибутків, про відмінність казок Сашка Лірника від традиційних («Я там навіть рецепти борщу даю!»), про те, як, почувши його казки, усміхаються і радіють діти та плачуть і дякують Богові старенькі дідусі й бабусі, про владу в Україні, ймовірні плани висуватися в народні депутати та Україну, як «типову колонію із окупаційною владою». Крім того, казкар напророчив скоре народження в Україні Нестора Устимовича Лінча.
Як просуваються зйомки народного кіно «Чорний Козак»? Чи можна при написанні казок використовувати нецензурну лексику? Чому припинилася співпраця з телеканалом ICTV, і коли тепер відновиться передача Сашка Лірника для дітей? За яких умов він піде в політику? Чому з України виїжджає молодь? Яких казкових істот нагадує казкареві Президент Янукович? Про це та інше читайте в стенограмі чату з Сашком Лріником.
Чорний Козак: Розкажіть про ваш фільм «Чорний Козак». Коли ми його побачимо?

Сашко Лірник: Розказую. Ідея зняти фільм з’явилася у мого друга Владислава Чабанюка три роки тому на сільській кіностудії «Мальва». По своїй «Казці про вдову Ганну Шулячку, Чорного Козака і страшне закляття» я написав сценарій. Влад підготував зйомку, зібрав наших товаришів і однодумців. Ми вирішили одразу знімати фільм-толоку методом народного кіно. Ми вирішили довести, що можна зняти повноцінний, хороший та цікавий український фільм навіть без грошей, бо основна думка Держкіно звучить так: «Українського кіно нема, бо нема грошей». А мені здається, що нема бажання.
Спочатку ми думали знімати короткометражний фільм на 15 хвилин, але коли відзняли перші дублі, виявилося, що вони настільки цікаві і соковиті, що жалко їх «переводити» на короткометражку. Тому ми сіли, подумали і вирішили знімати повноцінний повнометражний історичний фільм-казку.
Знімати без грошей дуже тяжко. Крім того, не у всіх є час і можливість зібратися, особливо для масових сцен. Тому ми й знімали цей фільм аж три роки. Просто були великі перерви. Але завдяки тому, що ми самі є сценаристами, акторами, режисерами і продюсерами, ніхто нам не заважав знімати так, як ми хочемо. В результаті наш фільм вийде дуже класним і, не побоюся цього слова, набагато кращим за всі інші українські фільми, зняті за цей період. 🙂
Багато епізодів ми перезнімали для того, щоб добитися бажаного результату. Цей фільм став насправді знаковим для української культури, бо зніматися тут хочуть всі, і ми приймаємо всіх.
Музику й пісні писали «Пікардійська Терція», «ДахаБраха», «Тінь Сонця» і ще багато інших (це – секрет). Знімалися відомі люди: покійний Ігор Пелих, брати Капранови, Андрій Середа і багато інших.
Фільм буде веселий, романтичний і героїчний. Дуже багато режисерських, операторських і сценарних знахідок. Надзвичайно цікаві акторські роботи, і це при тому, що професійні актори у нас не грають. Заради багатьох таких акторських удач навіть дописували цілі сюжетні лінії, як це трапилося з братами Капрановими або нашим освітлювачем Андрієм.
Все знімали без каскадерів, вживу, за допомогою клубів реконструкції і старих селянських запасів.
Цікаво також те, що ми знімаємо фільм про фільм, тобто сам процес зйомок теж не менш інтересний. За цей час ми здружилися і створили справжній колектив кіностудії, який дасть нам можливість, я надіюсь, знімати інші фільми.
Це фільм не мій, а наш.
Зараз всі епізоди відзняті, йде монтаж. Самий цікавий момент, бо дуже багато залежить від того, який епізод вставити, а який викинути.
Звук запишемо сучасний, на сучасній студії. А далі будемо домовлятися про прокат фільму. Дай Боже нам і вам удачі!

violenze: Сашко, вітаю Вас! Кілька питань:
1. Чи слід узаконити евтаназію?
2. Що ви думаєте про одностатеве кохання або шлюби? Чи слід суспільству відноситися до цього явища лояльно?
3. Чи можна при написанні казок використовувати матюки?
4. Що або хто надихає Вас?
5. Чи змогли б Ви з’їсти собі подібного?
Дякую за відповіді, хай Вам щастить!

Сашко Лірник: 1) Я думаю, що слід. Дуже шкода тих людий, які тяжко страждають, а допомогти їм не можна. Насправді це один із різновидів катування. Набагато гуманніше буде позбавити людину мук, якщо вона сама цього хоче. Це – чесно.
2) Як сказати «…ня» українською мовою? Коротше, погано ставлюся.
3) Я – український казкар, пишу українською мовою, а в українській мові матюків немає. Отже, питання вирішено.
4) Любов до свого народу і до дітей.
5) Ні. (Цікаво, чому Ви мене про це питаєте.)
З архівом попередніх чатів «Главреду» ви можете ознайомитися тут.
Кыса: Сашко а почему ты не идешь в политику? Был бы хорошим депутатом, лучше, чем многие, которых я знаю.
Сашко Лірник: Можливо, й так. Але я вже казав, що піду туди тільки якщо буду впевнений, що зможу щось змінити. Бути слухняною вівцею у стаді я не можу. Хоча пропозиції від політиків є, і цілком конкретні. Я ще думаю над цим.
На моїй пам’яті змінилося безліч політиків, їх імена гриміли всюди. І де вони ділися, і що вони зробили, чим їх люди згадають? Мені здається, що я зараз на своєму місці. А чи буду я на своєму місці в парламенті, то мені не відомо.
Крім того, я емоційна людина і не витримую брехні, зради і цинізму, тому у Верховній Раді залишиться хтось один – або я, або Верховна Рада. Пожалійте свій парламент, люди. 🙂
Медведь: Не было никакой Украины – это все Русь и русские. Русь переместилась на север, а на месте старой Руси стало Дикое Поле.
Сашко Лірник: «Немає Бога – тільки я і куций німець узлуватий». Не хочу нікого ображати, але це – маячня. Наші предки як жили тут тисячоліттями, так і продовжують жити. І назви річок наші, і небо наше, і мова наша, а ви – наші молодші братики, ми вас любимо і вчимо вас бути добрими і щирими, як ми.
А щодо переміщення «на север», то будь-який спеціаліст з логістики скаже тобі, що задача переселення навіть кількох тисяч сімей зі скарбом, дітьми, худобою на тисячі кілометрів без транспорту не може бути виконане, навіть зараз, не кажучи про ті часи.
А взагалі, в російсько-імперському трактуванні історії ми маємо класичний приклад притягування вихідних даних за вуха до бажаного кінцевого результату. Іншими словами, свідома фальсифікація.
Медведь: Зачем тебе твой недоязык-мова? Пеши на русском и будет тебе щасте! (Орфографія і пунктуація автора збережена. – Авт.)
Сашко Лірник: Ти й сам не можеш писати «на русском». Йді вчіцця!
Nazar: Доброго дня. Ви навчали хлопців з гурту Йорий Клоц грати на лірі? Часто буваєте в Умані? Будете цього року розповідати казки на фестивалі «Трипільські зорі» в Черкасах?
Сашко Лірник: Якщо запросять і буду вільний, обов’язково приїду. Мені в Черкасах страшенно сподобалося. Окрема подяка Йорий Клоц за виконання моєї пісні.
Сашко Кірник: На які гранти і за які державні гроші ти жируєш і казочки розказуєш?
Сашко Лірник: Що таке «грант», не знаю. Поділіться досвідом, як можна розказувати казки за гроші. Хоча будь-яка праця почесна і повинна бути оплачена.
Сашко Кірник: Скільки грошей з бюджету дала тобі помаранчева влада і скільки теперішня?
Сашко Лірник: З бюджету я не отримував грошей ні тоді, ні зараз. За виключенням гонорару за проведення концерту «Різдво в Оперному театрі» два роки тому. В сумі 800 гривень, з яких утримали податки.
sima: Что вы думаете по поводу мажоров-убийц и украинских судов-прокуроров-силовиков?
Сашко Лірник: Я думаю, що в теперішній Україні вся влада, в тому числі судова, правозахисна, перестала виконувати свої функції. Такий період був у США, і там порядок наводили за допомогою доброго чоловіка, прізвище якого було Лінч. В Україні теж були подібні люди, яких звали Устим Кармалюк і Нестор Махно.
Отже, ще трохи і ми побачимо народження в Україні Нестора Устимовича Лінча.

Сашко Кірник: Скільки ти заплатив за те, шоб тебе в телевізорі показували?
Сашко Лірник: Ніскільки. Мене й так показують.
Не буду брехати, колись давно мене це дуже тішило, а потім звик. І зараз сприймаю це як можливість зробити щось хороше і приємне для дітей.
sima: Вот интересно, а вас кто-то читает вообще?
Сашко Лірник: «Вообще» – ні. Більше слухають. Хоча книжка вийшла, і ще дві готуються до друку.
Михаил_Иванович: Сашко, вітаю! Вже друге покоління підлітків змінюється на зйомках фільму «Чорний козак». Дехто з дівчат вже дорослі, завагітніли навіть незаміжні. Коли ми вже побачимо цей твір?
Сашко Лірник: Дорогий Михайле Івановичу, я згоден продовжувати бути Вашим безкоштовним психіатром. Хочу застерегти Вас, що сексуальні збочення – це шлях в нікуди. Ці питання перестануть бути для Вас болючими, коли Ви станете вести нормальне статеве життя і не заздріти іншим.
Повідомляю, що фільм «Чорний Козак» знімається три роки (це небагато для українського повнометражного фільму, який знімається без грошей).
Тривалість життя одного покоління – 25 років. Отже, підключаємо математику для другого класу: два покоління по 25 років, разом 50, ділимо на три = 16,666667. Отже, в стільки разів Ви збрехали.
Продовжую. Переходимо до соціології. Вагітні дівчата – це добре. Бо сказав Господь: «Плодіться і розмножуйтесь». Держава Україна всіляко підтримує програму народжуваності, і ми гаряче підтримуємо державу в цьому питанні. Нас таки буде 52 мільйони!
Гонорар за консультацію особистого лікаря прошу перчислити на адресу інтернату №100 для сліпих дітей у Львові (там не вкрадуть). З повагою, Ваш Сашко Лірник.
ДобрыйДень: Сашко, що ви мали на увазі у вашій сміливій казочці про Януковича, коли казали: «Шуфрич і Чечетов бігали без яєць»? І тут теж: «Хведорович боявся яєць»?
Сашко Лірник: Моя кохана дружина вчора оголосила конкурс на саме дебільне питання. Вітаю Ви в фіналі.
Михаил_Иванович: Ще питання: чи підтримуєте ви стостунки з тими дівчатками, з якими мали стосунки на так званих «фестах», де ви з партнерами мацали їх на людях в нетверезому вигляді?
Сашко Лірник: А от і другий фіналіст конкурсу на саме дебільне питання!
У нетверезому вигляді – ми чи дівчата? Ви якось уточніть. А взагалі, рекомендую Вам познайомитися з живою дівчиною, а не з гумовою, тоді подібні сексуальні фантазії перестануть Вас мучити.
ЛесьМузика: Сашко, я теж казкар. Де ви берете свої сюжети? За що вас вигнали з каналу ICTV?
Сашко Лірник: Ти – не казкар. Ти – справжній козак.
Сюжети беру на поличці в коридорі, там їх стільки, от стільки і ще стільочки.
Це не мене вигнали з каналу ICTV, а українських діточок вигнали з цього каналу. І не відомо, хто більше виграв – чи я, чи канал ICTV. Як кажуть: «Хтось із нас двох божевільний. І я здогадуюся – хто».
У мене без каналу ICTV є майбутнє, а у каналу без мене – немає. 🙂
ЛесьМузика: Дядя Саша, у якої фірми ви виманюєте грошенята «на зйомки народного кіна» про Чорного Козака? Це дуже цікавий процес – розкручувати на грошенята і потім їх прогулювати.
Сашко Лірник: Фірма називається «Господь Бог і компанія». І грошви там вистачає і на кіно, і на «погулять». А Вам можу порекомендувати теж чудову фірму цього концерну – «Бог подасть». Дерзайте! І Ви колись погуляєте…
P.S. Не треба заздрити.
Пивас: На форуме УП вы обещали физически уничтожить нескольких депутатов ВР. 1) Когда это произойдет? 2) Не боитесь ли вы ответственности?
Сашко Лірник: Я?! Таке обіцяв?! Не може бути. Я взагалі дуже спокійна і законослухняна особа. Але оскільки Вас це хвилює, то, певно, проблема існує. Гадаю, що названі Вами депутати Вами попереджені і вжили заходів безпеки від нападу лютого кілера-казкаря. Адже Ви, як їх виборець, чудово знаєте, що депутати кристально чесні, порядні і благородні люди. Якщо вони вчинили якісь погані дії, і казкар вкаже їм на це, то їм нічого не залишиться, як, будучи людьми обов’язку і високої честі, застрелитися. Таким чином, проблема буде вирішена. Яке прикре самогубство!
Качмар: Сашко, у вас есть очень смешная сказочка про Януковича! Респект! Вы настоящий борец с режимом. Будут ли еще такие же произведения о нынешней власти?
Сашко Лірник: Я не є борцем із режимом. Режимів було і буде ще багато. А я – український казкар, явище в українській культурі. Мені, в принципі, нецікаві одномоментні політичні забавки. В мене багато казочок і вертепів про політиків, але я не вважаю їх чимось вартісним – так, відходи виробництва. Якщо Вам сподобалося, дуже добре, але спеціально такого не пишу.
ббб: Скажіть, чому закрили Вашу передачу на каналі ICTV, і чи відновиться ця чудова програма?
Сашко Лірник: Передача відновиться. Я про це писав вище. Причина закриття одночасно відома і не відома. Справа в тому, що моя передача стала надзвичайно популярною, і за рішенням ради експертів вийшла в фінал премії «Телетріумф», як карща дитяча передача України. На другий день її закрили. Потім під тиском глядачів пообіцяли її відновити, але так і не зробили цього. Насправді в цей час по всій Україні майже одночасно позакривали більшість українських програм для дітей. Я бачу в цьому чітку політичну складову. Питання не в Сашкові Лірникові, а в тому, що окупаційній владі не потрібні українські патріоти. А саме таких і виховують українські передачі для дітей.

ДобрыйДень: Саша, вы сотрудничали с КГБ, когда были ленинским стипендиатом? Все помнят, что ленинские стипендии не даются просто так. Вы, наверное, будете отрицать, побоитесь признаться.
Сашко Лірник: Дорогий друже, Вам, німецьким козакам, звичайно, видніше, як і що було в КДБ, а от мені не довелося. Хоча ні, я і є та особа, яка створила КДБ. Тільки нікому не розказуйте – це велика військова таємниця.
ДобрыйДень: Сашко, ви видатний письменник сучасності. Чи плануєте отримати звання або медаль від президента Януковича? Або премію за казку про те, як Хведорович боїться яєць?
Сашко Лірник: Колись в СРСР був анекдот, як генеральний секретар Брєжнєв завдяки машині часу дістав енциклопедію з майбутнього і вирішив прочитати, що пишуть там про нього. А там було написано: «Л.І. Брєжнєв – дрібний політичний діяч епохи Алли Пугачової». Це для Вас має значення премія, медаль, президент. Це Ваші ціннісні категорії. А для мене це нічого незначущий епізод. Ніяких премій за мої коротенькі есе про Януковича, Ющенка, Тимошенко чи ще якихось політичних діячів я не збираюся отримувати і не отримував. Все це мені не цікаво. Я роблю набагато вартісніші речі, які переживуть всіх їх. Уже один мій «Щедрик» важить набагато більше, ніж всі політичні перепетії десятиліття. Бо зроблений для людей, а не для грошей чи власної гордині.
novoross: Ваше отношение к федерализации Украины по опыту и подобию высокоразвитых стран: США, Германии, Швейцарии, Канады и др.? Высокоразвитыми эти страны стали в том числе из-за того, что изначально были федеративными, и каждый штат или экономический округ самостоятельно добивался своего благополучия.
Сашко Лірник: Ви неправильно формулюєте питання. Ці країни стали високорозвиненими внаслідок реальної демократії, а не внаслідок федералізації. Україна – унітарна держава і зможе досягти не гіршого результату без шматування на штати чи округи, чи губернії. Просто бідні не тому, що дурні, а тому що в хаті злодій.
Іван Степанович: Чув що ви знімаєте кіно. Скільки грошей вам виділила держава, і яку допомогу надала?
Сашко Лірник: Так, ми знімаємо фільм «Чорний Козак» за моєю казкою і моїм сценарієм. Власне ми вже закінчили. Держава нам не виділяла нічого. Зразу ідея фільму була така – зробити фільм-толоку, тобто зняти фільм взагалі без грошей, народний фільм. І нам це вдалося. Звичайно, абсолютно без грошей не вийшло, але ці гроші ми давали самі, працювали безкоштовно у вільний час.
Крім того, наш фільм виграв конкурс «Нескафе». І та невеличка сума, яку отримала сільська кіностудія «Мальва», як премію, піде на оренду студії для озвучки фільму.
Пивас: Вы гордитесь тем, что Вы лауреат Ленинской премии?
Сашко Лірник: Брате Пивас, я думав протягнути паузу довше, ця гра мені надзвичайно подобалася. Мені було смішно спостерігати за Вашими припущеннями, вигадками і стрибками. Але, думаю, пора закінчувати цей жарт. Шкода, можна було б ще довго з Вами бавитися.
Отже, бомба – я ніколи не був лауреатом Ленінської премії.
Шкода, а така класна забавка була. Соціальний експеримент я провів, мабуть, і досить.
Іван Степанович: Коли відновиться ваша передача для дітей?
Сашко Лірник: Маю приємну новину: нарешті я завершив переговори з кількома телеканалами. Моя передача буде виходити на новоствореному телеканалі «Добро» на супутнику, кабельних мережах і в Інтернеті. Причому в прайм-тайм о 20.45 щодня. Робоча назва – «Казки Лірника Сашка». Я вибирав із багатьох пропозицій, але оскільки телеканал планується як сімейний і транслюватися буде на весь світ (українці живуть всюди), то вирішив відновити передачу саме на ньому. Пізніше повідомлю, де і як її побачити.
Хотів подякувати всім, хто допомагав мені і підтримував.
Крім того, є домовленості з іншими телеканалами про разові передачі. І є пропозиції про інші формати програм. Але тут я буду дивитися на свій вільний час.
Іван Степанович: Чи маєте плани знімати фільми далі?
Сашко Лірник: Звичайно, маю. Зараз ми монтуємо і озвучуємо наш перший фільм «Чорний Козак», а потім уже є думки знімати ще кілька фільмів. На цей раз все буде швидше, бо є досвід, є можливості і знайдуться кошти, бо є що вже показати. Хочу екранізувати свою казку про силу характерницьку татарського богатиря Ахмеда і Грицька Кобилячу смерть. Крім того, в цьому році розпочинаються зйомки повнометражного мультфільму за моїм сценарієм в Україні. І ще один сценарій буде реалізовано за кордоном (але то великий секрет).

ббб: Скажіть, вам не набридають всі ті придурки, що пишуть всяку гидоту про вас?
Сашко Лірник: Набридають. Але це, мабуть, хрест всякої відомої людини. Адже закомплексовані, обмежені істоти моужть проявити себе, лише спаливши храм або нагадивши під дверима у сусіда. Я давно перестав зважати на подібних недоумків і Мосьок, ставлюся до цього з гумором і відверто сміюсь і збиткуюсь над ними. Як кажуть американці: «Якщо ти такий розумний, то покажи свої гроші». Іншими словами, зробіть щось своє, творче, веселе, щоб вам писали листи і усміхалися діти. От тоді й поговоримо.
ббб: Чи пишуть вам листи українські діти?
Сашко Лірник: І не тільки українські. І татарські, і російські, і єврейські. У мене їх цілі мішки.
Користуючись нагодою, прошу вибачення у всіх, хто мені написав, що не можу відповісти. Їх тисячі і тисячі. От і зараз, їдучи до редакції, я забрав з пошти чималий ящик із листами за тиждень. Багажник у мене забитий. Може, хтось запропонує допомогу із відповідями на листи. До речі, це найкраща популярність, про яку тільки можна мріяти, і яку не купиш за жодні гроші.
ббб: Скільки казок ви розказали?
Сашко Лірник: А хто їх рахує? За останні роки на телебаченні – більше 800, а за весь час – як в анекдоті: «Ууууууууу!»
Dafny: Вітаю. Поділяться думками з приводу того, що 56% (за соцоптуванням) української молоді мріє виїхати з України?
Сашко Лірник: Думка проста: Україна зараз типова колонія із окупаційною владою. Думаюча частина населення не бачить перспективи для втілення своїх намірів у колонії. Насправді це сумно, тому що ті люди, які можуть щось змінити, мають знання, мають пасіонарність, не боряться тут, всередині країни, а просто покидають її. Але не забуваємо, що кількість перейде в якість. Хтось виїде, а хтось залишиться. Причому залишаться ті, яким відступати нікуди, які зубами будуть вигризати у влади своє майбутнє. Якщо влада не дурна (в чому я сильно сумніваюся), то інстинкт самозбереження заставить її щось міняти. Бо інакше не врятують дорогі автомобілі і швидкі літаки.
Алена_91: Чи бачили фільм «ТойХоПройшовКрізьВогонь»? Як Вам?
Сашко Лірник: Я бачив цей фільм ще на стадії монтажу. Ми з Михайлом Іллєнком товаришуємо. Фільм мені сподобався, і не тільки мені. Це доводить і успішний прокат. Звичайно, я зробив би інакше, але не можна критикувати чужу роботу. Те, що зробив Іллєнко, заставляє мене ще більше шанувати його, знаючи в яких умовах знімався цей фільм.
Головний плюс – це поява в українському кінематографі позитивного героя-переможця, сповненого українського козацького духу, героя без песимізму, соплів і плачів. Це мені надзвичайно імпонує. Образ українця, як замріяного, тупуватого, затурканого хохла, нехай залишається на совісті московського кінематографу. А нам треба мати своїх сучасних героїв. Що Іллєнко і втілив у життя.
Крім того, фільм надзвичайно душевний і щемливий. Великий талант поєднати все це. Критикують нехай інші. От коли українських фільмів буде по сотні на рік, тоді будемо лаяти. А зараз скажу: так тримати!

детство: Здравствуйте Александр! Сказки, я считаю, очень непростая штука, хорошая сказка это дорога в будущее маленького человека. «Волшебник Изумрудного города», «Незнайка» и т.д. – это те сказки, которые мне лично помогли в дальнейшей жизни сохранить что-то светлое в душе. Уже в будучи взрослым, я прочитал одну книгу о Гарри Поттере и был разочарован. На мой взгляд, подобные сказки лишены главного стержня –радости, а ведь это так немаловажно для ребёнка, который только вступает в окружающий мир! Хотелось бы узнать, что Вы думаете об этом. Спасибо за ответ!
Сашко Лірник: Ви абсолютно праві. Творчість повинна приносити радість як автору, так і читачеві. Стосовно «Гаррі Поттера», то це насправді не казка, а серйозний роман, який треба перечитувати вдумливо. Джоан Роулінг вдалося в такій казковій формі донести багато зашифрованих послань. Не з усім я погоджуюся, але не зважати на її талант не маю права.
Моя ж творчість наповнена сміхом і радістю. Взагалі дуже тяжко треба працювати (а я цим займаюся чверть століття), щоб твою появу зустрічали усмішками. Мабуть, коли я буду помирати, то хотів би, щоб не плакали, а згадували мене із усмішкою. І радість, і сміх треба доносити діятм у першу чергу, бо навколо стільки паскудного і похмурого. Вони ще встигнуть поплакати, нехай хоч зі мною порадіють. Адже Ви теж цінуєте зі свого дитинства ту теплоту і радість, яку дарували Вам казки в колі сім’ї.
Лапочка: Скажіть, Ви тільки казки пишете чи ще чимось займаєтесь?
Сашко Лірник: Звичайно, займаюсь. Я працюю на будівництві (великий начальник). 🙂 Цим я заробляю на життя. А у вільний час знімаю кіно, пишу сценарії для мультфільмів, пишу вертепи, працюю на телебаченні, записую диски, граю із рок-гуртами, багато виступаю в дитсадках, школах і взагалі на запрошення, веду весілля і дні народження, подорожую, виховую дітей, сиджу в Інтернеті, люблю повеселитись…
Олєжка: Сашко, згадую твій виступ на «Країні Мрій» – найкраще, що було тоді. Тебе слухало кілька тисяч чоловік. Чи будеш виступати в цьому році теж? Я хочу привести своїх друзів з Москви – нехай подивляться, як можна без всякого шоу, кордебалета і спецефектів зачарувати глядачів.
Сашко Лірник: Якщо буде «Країна мрій» цього року, то, звичайно, буду. Як же без мене?
Семен Маркович: Чи були Ви членом комуністичної партії?
Сашко Лірник: Ні. Ніколи не був. Хоча колись на заводі парторг ловив мене за ґудзика і вмовляв вступати в комуністичну партію, бо інакше я міг втратити посаду. Колись на певні керівні посади можна було потрапити, лише будучі членом КПСС. Але я відмовився категорично, і від мене відчепилися.
Семен Маркович: А чому саме казки, а не повісті чи романи?
Сашко Лірник: Тому що коротенькою казкою можна сказати більше, ніж багатотомним романом. Звісно, якщо маєш талант.
Семен Маркович: Чи маєте Ви друзів серед євреїв? А серед росіян?
Сашко Лірник: Так, і багато.
Так, і багато.
Семен Маркович: Чи знаєте Ви якісь єврейські казки?
Сашко Лірник: Знаю. Вони мені дуже подобаються. Дуже мудрі і веселі водночас. Дуже тішуся з того, що маю хорошого друга, єврейського казкаря. Я багато чого в нього навчився, і деякі його історії з його дозволу я розказую. Звати його Роман, він живе в Дніпропетровську. І на моє запрошення він знімався в нашому фільмі про Чорного Козака. Причому щоб зіграти свою роль, він консультувався в Синагозі у равина, який підказав йому єврейську казку, епізод з якої ми використали в кіно.
Erhart: Какое ваше выступление или концерт больше всего запомнилось?
Сашко Лірник: Таких було кілька. Один – це «Країна мрій» у Києві три роки тому. Коли мене слухало кілька тисяч людей. А інший – у містечку Радивилів, коли до мене на концерт зібралися діти з усього району. В центрі міста грав духовий оркестр, а діти йшли із батьками, вчителями і вихователями, несучі в руках повітряні кульки. Дітей було стільки, що вони не помістилися в новий великий Будинок культури і стояли навколо. Це була невимовна радість. Фотографії тримаю в себе, іноді дістаю і розумію, що щось таки в своєму житті зробив.
Хоча ні, мабуть, найкращий виступ був на Різдво в районі лікарні в Умані, коли стареньких, покинутих всіма, хворих дідусів і бабусь везли на каталочках, щоб подарувати їм радість хоч на Різдво. А старенька бабця плакала, хрестилася і дякувала Богові. Такі речі не забуваються.
І ще один виступ, коли на презентації двох моїх альбомів я стояв на сцені зі своїми дітьми, і ми разом співали «Гей, була в мене коняка».
Та що я розказую, це як в казці про батька та дев’ятеро дітей. Так, як батькові дорога кожна дитина, так мені дорогий кожен мій виступ.
Erhart: Зачем вообще сейчас нужны сказки? Ведь давно уже есть кино.
Сашко Лірник: Ви, мабуть, не здогадуєтеся, що кіно – це теж казка. Не можна поставити камеру на підвіконня, увімкнути її, і у Вас вийде фільм. Все починається зі сценарію, який напише Сашко Лірник або ще якийсь «казкар».
А стосовно казки взагалі, то ніщо так не впливає на людей, як казка. Не дарма Христос розказував притчі – це ті ж самі казки. Якщо людині просто сказати «роби так і не роби так», то мало хто послухає. А за допомогою казки можна міняти свідомість цілих поколінь. Казка – це великий скарб і надпотужна зброя. Як казав Михайло Жванецький: «Поставте поруч на сцені мого критика і мене – і кого будуть слухати?»

azaroff: Сашко, у кого ты воруешь «свои» сказки? Ведь все знают, что украинцы не способны создать ничего стоящего. Наверное, и ты взял сюжеты у Бажова и Пушкина. Ну и получаешь бабло за чужой труд и кормишься от власти.
Сашко Лірник: Питання просто шикране. Із розряду «Росія – батьківщина слонів».
Українці створили мого тата, мою маму і мене, а це – найголовніше. Отже, питання про «стоящее» вже вирішено, чи не так?
Йдемо далі. Свої казки я не краду, а складаю сам. Вони оригінальні і неповторні – не дарма я маю учнів в Україні, США, Канаді, Італії і у Вас, в Росії.
Бажова і Пушкіна люблю і поважаю. І чужому навчаюсь, і свого не цураюсь.
Для довідки. На свої казки маю авторське свідоцтво, і кожний мій сценарій чи твір проходить повну процедуру по дотриманню авторських прав. Тобто ніякого «бабла» за чужий труд я не отримую. Навпаки, щиро радію, коли мої казки розповсюджуються «піратами». Так вони отримують популярність і йдуть в народ. Від влади я ніколи не отримував жодної копійки. Свої альбоми я видавав власним коштом.
проня: Яку позицію займаєте Ви в дискусії паперова книга vs електронна?
Сашко Лірник: А що є така дискусія? Ніщо не замінить паперову книжку.
Тім: Доброго дня. Наскільки часто Ви розповідаєте свої казки дятлахам у дитячих будинках? Чи вдаєтесь до такого виду благочинності?
Сашко Лірник: Обов’язково. Цим я займаюся все життя. Дитячі садочки, школи, інтернати, дитячі будинки, лікарні – це ті місця, де я влаштовую концерти постійно. Наскільки часто? Наскільки це мені вдається. Буває, доводиться відпрошуватися з роботи, щоб попасти до діток. Добре, що мене розуміють і відпускають.
Тім: Чи є якийсь казковий персонаж, якого Ви наділили власними рисами характеру, тобто написаний з себе?
Сашко Лірник: Я думав над цим, щоб зробити якусь автобіографічну казку. Але це тупиковий хід. Будь-яка казка має бути не про мене, а про вічне. Отож у кожній казці є частинка мого характеру, моєї душі чи мого погляду на світ. А взагалі найближче мені – Семен із казки про чотири роги і козацький рід. Із гумором і впевненістю в перемозі.
лімпопо: Скажіть, Сашко, а з якою казковою істотою у вас асоціюється наш глава держави? І якби ви писали казку про Україну доби нинішньої влади, вона б була зі щасливим чи сумнім завершенням?
Сашко Лірник: Почну з останнього. Завершення буде щасливим. Тому що Україна була і буде, а всяка навала зникне як обри, «і помоляться на волі невольничі діти». Наш пророк Шевченко це передбачив.
Наш глава держави нагадує мені зразу кількох казкових істот. Це – Змій із «Кирила Кожум’яки», який «прийшов під Київ, почав каміння вивертати і палац собі будувати». Ну, і Попа з української казки, який за те, що прийшов посвятити хату, за плату собі забрав все, що в хаті було цінного. На шию одягнув хомут, а в зуби взяв точильний брусок, бо руки були зайняті. Взагалі я вважаю, що неморально і цинічно вести таке розкішне життя, в той час як українці бідніють на очах. Зараз склалася дуже дивна ситуація, яка нагадала мені китайську казку про дракона, коли хоробрий герой вбиває дракона, сідає на його місце і сам стає драконом. Так і нинішня влада, яка прийшла до влади на антиукраїнських діях і лозунгах, зараз з великим здивуванням виявила, що залишитися при цій владі і утриматися в отченні хижаків можна, лише спираючись саме ні на що інше, як на український патріотизм. І у влади стався когнітивний диссонанс, коли руки роблять одне, а розум і інстинкт самозбереження вимагають робити інше. Цікаву колізію будемо спостерігати у розвитку.
Груня: Наскільки прибутково нині бути казкарем в Україні?
Сашко Лірник: Взагалі бути особистістю в Україні ніколи не було прибутковим. Українські творці отримували в кращому випадку забуття і приниження, а в гіршому – заслання і тюрми з розстрілами. Така доля будь-якої колонії.
Мені поталанило – я чхати хотів на будь-яке визнання і на будь-які прибутки від того, чим я займаюся. Гарно сказав Сковорода: «Світ ловив мене, і не впіймав». І ще одне: «Збирайте багатства не на землі, а на небі». Тому якихось матеріальних зисків я не отримую, зате маю моральне визнання і духовний набуток. Мені пишуть діти і дорослі з усієї України. Мої диски переписують на мобільні телефони, мої пісні співають по всій Україні, по моїм сценаріям знімаються успішні мультиплікаційні фільми, ставляться вистави. Мої казки стали народними. Що ще бажати в цьому житті?
Рон: Олександре, чи вірите ви, що Пейзажну алею вдасться уберегти від забудовників?
Сашко Лірник: При теперішній владі – ні. Риба гниє з голови. Таке враження, що Україна і Київ – це шматок м’яса, який рвуть з усіх сторін піраньї. Порятунок може бути лише один – зібрати піраній в окремий акваріум, і хай вони одна одну згризуть. До речі, це ми будемо спостерігати в найближчі роки. Тому що власності і привабливої землі небагато, а голодних піраній – багато.
Я був випадковим свідком, як в одній із кав’ярень Києва після президентських виборів якийсь штабіст Партії регіонів по телефону «вибивав» від свого політичного начальства дивіденди за те, що він забезпечив правильне голосування серед спортсменів, здається, Житомирської області. І апетити у нього були ой які.
Комусь гроші, комусь – Пейзажну алею, комусь – пару сіл із кріпосними, комусь – хутірець порядний, комусь – лісочок і річечку, комусь – нафтовий шельф, а комусь – захист від кримінального переслідування.
А зараз наступає саме цікаве: іншими словами, сидимо в 3D кінотеатрі під назвою «Україна», жуємо поп-корн і починається кримінальний бойовик «Переділ вкраденого, або Хто кого з’їсть». А оскільки болівар не винесе двох, то ми, як мудра мавпа із китайської притчі, скоро побачимо, як тигри загризуть один одного.

Рон: Ви людина з активною громадянською позицію, чи, бува, не плануєте податися у політику?
Сашко Лірник: Не буду брехати, зараз до мене дуже багато звертається політиків із пропозиціями йти на вибори до Верховної Ради, причому із гарантією потрапляння туди. Насправді я для себе ще не вирішив. Я дуже сумніваюся, що, будучи одним із гвинтиків тої політичної системи, яка склалася в Україні, щось зможу вирішити чи комусь допомогти. А як Сашко Лірник, як казкар, мабуть, роблю і зроблю набагато більше. Іншими словами – я ще думаю.
любопытный: Словарь Даля определяет сказку, как «вымышленный рассказ, небывалую и даже несбыточную повесть, сказание». А Вы как считаете, всегда ли сказка такая, оторванная от жизни, фантастическая?
Сашко Лірник: Ні, не вважаю. Будь-яка казка завжди має опору і закоріненість у теперішньому житті. Хоча б через характер, мову і дії персонажів. Це та сама притча, яка дає можливість проявити саму суть історії чи проблеми.
Сказано дуже науково, щоб показати, що я розумний і знаю термін «проблема». 🙂
Андрусь: Чим ви заробляєте на життя, де працюєте? Чи живете виключно з письменництва?
Сашко Лірник: Працюю я на будівництві. Я висококласний інженер. Заробляю, слава Богу, добре. Ті кошти, які я заробляю казками й виступами, я спрямовую на зйомки фільму і на допомогу дітям.
ravlik: Скажіть, Сашко, чи існують якісь вистави для дітей за вашими творами? Якщо так, то в яких театрах їх можна побачити?
Сашко Лірник: Існують. У багатьох театрах просили сценарії моїх казок і навіть присилали мені відео-звіти про постановки. Багато моїх казок ставлять самодіяльні театри. А студенти по всій Україні грають мої вертепи на Різдво. На жаль, я зараз не пам’ятаю точно, де й які постановки відбуваються, але обіцяю цю інформацію з’ясувати. Справа в тім, що я не беру за це гроші і тільки тішуся, коли хтось використає мою казку чи сценарій.
Sneg: Доброго дня! Які, на ваш погляд, теми-табу існують для дитячої літератури? Чого необхідно уникати?
Сашко Лірник: Я не люблю писати про жорстокість, натуральні статеві стосунки. Не можна обожнювати гроші. Насправді все це сказано в заповідях.
Анна Савченко: Вопрос о русской народной сказке «Курочка-Ряба». Почему, когда мышка, разбив яйцо, по сути, исполняет желание деда и бабы, они не радуются, а наоборот плачут? Где логика?:)
Сашко Лірник:  Логіка проста. Казку треба читати до кінця. Там написано: «Не плач, діду, не плач, бабо! Я знесу вам інше яєчко, не просте, а золоте!»
Ця казка – суцільнрий позитив, вона піднімає людство до нових висот і вказує вірний шлях дітям. Не можна плакати і здаватися. Попереду буде краще. Треба любити життя. І всім вам буде – кому золоте яєчко, а кому – просте, але від щирого серця.
P.S. Це – українська народна казка.
P.P.S. А чому плачуть? Тому що бажання вже здійснене, і душа їхня щемить від того, що здавалося б, бажати вже немає чого, і саме красиве в житті вже скінчилося, і попереду сіра одноманітна буденність, і влада Партії регіонів. Але ні, тут з’являється народний герой – Мишка – кидає яйце, і всі бачать, що попереду щасливе майбутнє у вигляді української писанки, яка існує ще з часів Трипілля.
жабенятко: Почему большинство сказок заканчиваются словами а-ля «поженились и жили долго и счастливо»? Ведь именно после этого в реальной жизни, как правило, и начинаются настоящие уроки и трудности? Может, вам, современным сказочникам, стоит написать продолжение таких историй с настоящими практичными советами, мудрыми решениями и подсказками, как достойно выходить из различных житейских ситуаций?
Сашко Лірник: А я так і пишу. Саме цим казки Лірника Сашка відрізняються від традиційних казок, до яких Ви звикли. Я там навіть рецепти борщу даю.
Слааууууу: Когда в тирнопиль приедешь хе- хе? (Орфографія і пунктуація автора збережена. – Авт.)
Сашко Лірник: Я вже був. А ти не прийшов, злякався. Накривай поляну, запрошуй – приїду, або «вишлю сестру такую саму». 🙂
Слааууууу: Когдьа виедеть твой фильмь – черний властелин хе- хе (Орфографія і пунктуація автора збережена. – Авт.)
Сашко Лірник: О, сеньор знає толк в статевих збоченнях! Для тебе Чорний властелін знімається в Германії на спеціалізованій кіностудії.

Дракошка: Діти дуже скучили за вашими телеказками! Чи не намагалися Ви відновити «Світанок» на інших телеканалах?
Сашко Лірник: Намагався. Але інформаційна політика в нашому інформаційному просторі, окупованому іншою державою, така, що мені пропонували час виходу передачі або о третій-четвертій годині ночі, або нерегулярно і в різний час. Нарешті я знайшов можливість відновити свою передачу на новоствореному каналі «Добро». Передача буде щоденною в 20.45. Канал буде транслюватися на супутник, кабель і Інтернет із розширенням в майбутньому.
Насправді доба аналогових телеканалів минає. За рік-два вони відійдуть на другі ролі. Тому треба працювати на перспективу. Я не відкидаю можливості виходу моєї передачі і на інших каналах. Пропозиції є.
Слааууууу: Где в Тирнополье можьна буить купить фильмь Чьорний Властелин? (Орфографія і пунктуація автора збережена. – Авт.)
Сашко Лірник: Там, де ти й завжди купуєш свої фільми – мережі салонів «Інтим».
Слааууууу: Сашко, коли буде казка «Браун ноуз» про хлопця с Тернопильщини? (Орфографія і пунктуація автора збережена. – Авт.)
Сашко Лірник: Про героїв терба знімати посмертно. Що ж то за фільм про хлопця, який живе серед нас? Нема пророка в своїй вітчизні. От помре він, складуть люди про нього легенди, а тут і ми зі своїм фільмом – гоп, і Оскар у кишені.
детство: Дякую Вам, Олександре, за відповідь. Приємно те, що Ви продовжуєте писати для дітей добрі, веселі казки. Ви гарна людина і те, що Ви робите, добавляє надії на майбутнє! З повагаю, Сергій.
Сашко Лірник: Сергію, братику, спасибі і тобі. Дай Боже сили не зупинятися і продовжувати хорошу справу! Цього літа я буду проводити фестиваль казок в Карпатах, закінчимо фільм, закінчимо мультиплікаційний серіал, почнемо нові зйомки, нову передачу, нові сценарії і багато-багато іншого. Насправді це дуже цікаво жити не для свого шлунку чи кишені, а для свого народу, дітей. Я їх люблю, і вони мене. І люди мене поважають. І мама пишається, і тато на небі тішиться. І мої дітки вже теж починають казки писати. І не вмре народ, і не всохне корінь.
Спасибі всім, хто писав з добром! Я вас люблю.

Джерело: Главред

Advertisements

Залишити коментар

Filed under Uncategorized

Напишіть відгук

Please log in using one of these methods to post your comment:

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s